Розділ 30

Підписуйтеся на мій тг канал. Там часто виходять спойлери до глав а іще я спілкуюся з вами. Чекаю на кожного 😘❤️

https://t.me/books_MR2060

Пройшло 3 дні

Аделіна

Я дивуюся діями Антона кожного нового дня. Він все більше приділяє мені увагу,не відштовхує і зараз навіть живе зі мною. Я і досі не розумію, що сталося поштовхом до його таких дій але і питати не хочу тому що боюся,що розруйную все це. Зараз же я лежу на його грудях і дивлюся на нього доки він миро спить. Вихідний. Субота. Вже за три дні у мене день народження і ми повернемося до України. Дивно але з моменту коли Антон став ближчим зі мною, всі проблеми наче зникли і не виникають. Діна і досі не змінила свого ставлення до мене, хоча уже всі знають, що я зустрічаюся з нашим начальником. Всі наче почали літати навкруг мене. 

-І довго ти будеш за мною шпигувати?-спитав Антон.

Виходить,не так він уже іспав. 

-Я не шпигую.Просто... -я глянула на нього. Він пильно дивився на мене.

Я розплелася у посмішці.

-Ну гаразд!-визнала я.-Я просто дивилася на тебе доки ти спиш.

-І ти хотіла мене надурити?

Він посміхнувся а потім...почалася війна. Двох троянд. Ми почали лоскотати один одного і коли вже обоє наситилися сміхом, від котрого уже ж віт болить,зупинилися.

-Ох. Ну за що?-спитала я відходячи від сміху.

-За все хороше. Щоб не шпигувала за мною. Хоча...тобі дозволяю.-сказав він дивлячись на мене.

Між нами запала тиша.

-Про що думаєш?-спитав Антон.

Я завагалася але все ж заговорила

-Знаєш,у нас зараз все так добре. Мені аж не віриться. Наче щасливий сон котрий не хочеться закінчувати. 

-Це не сон. -сказав він посміхаючись.

Він зараз виглядав таким милим. Не розумію як в ньому поміщаються два види людини. Одна жорстока, беземоційно в інша...мила,любляча котра готова на все заради близьких.

Я потягнулася до нього. І не важко зрозуміти що все закінчилося поцілунком. Здається,ми вже цілувалися у всіх місцях. На кухні у кондитерській,у його кабінеті, у парку, в кіно, в торговому центрі,в кафе...Зараз мені здається це божевіллям. Ми як малі діти котрі не можуть насититися тістечком. Вимагаємо ще і іще. 

***

Прилетівши в Україну,нас зустріли батьки. Я бачила що Антон і досі якось стурбовано виглядає при зустрічах з ними. Хоча всередині я раділа що принаймні він спробував дати їм шанс виправитися. Мама обійняла нас обох,поцілувавши разів напевно з десяток одного. Батько також проявив радість. І ми сіли в машину котрою поїхали до будинку.

-Аделіна, то як,відчуття що пенсія близько відчутна?-спитав Ігор.

-Ох. Знаєш,мені мега приємно що ти старший. Бо якщо моя пенсія ближча тоді...твоя уже настала.

Я бачила як обличчя брата змінилося з радісного на зацікавлене. Звичайно ж ми обоє зрозуміли жарт. Мені здається що за цей день я отримала обіймів більше ніж будь хто. День народження має проходити вдома. Куди передчасно приїде дизайнер і все прикрасить. Тому хвилюватися немає за що. Ігор потішив усіх новиною,що їхнє з Міланою весілля відбудеться за місяць. Я була рада що все ж вони вирішили спробувати перейти на новий етап стосунків. Бабуля звичайно ж також має приїхати. І Антон зголосився зустріти її. Ну,а я як  любляча онука вирішила не кидати його самого тому ми вже за годину їхали в авто до вокзалу.

-Цікаво, як ти контролюєш свої емоції.-раптом спитала я.

-Тобто?

-Ну...от я наприклад якщо щаслива то не можу стримати своєї посмішки. На моєму обличчі виражається все що я в цей момент і тут. А ти можеш різко злість змінити на зацікавленість. Або взагалі нічого не виражати. Хіба так можливо? Наче в тебе якийсь важіль є котрий все це міняє.

Антон засміявся.

-Що? Я щось не так сказала?

-Та...по твоїм словам модна подумати що я робот. От і смішно. А насправді....я просто надто сильно навчився опановувати своє обличчя. Тобто я можу контролювати емоції. Правда не завжди це було ідеально але...все ж навчився.

-А зі мною,коли ми з самого початку почали зустрічатися ти... був щирим чи тільки грав? Тобто твоє комісії були щирими чи ти просто показував те що потрібно було?

-Аделіна, скажу чесно,разом із тобою мені...важко контролювати свої почуття. І ти сама розумієш що з початку я мав на меті зовсім не те що відбулося. Так,я багато разів дав тобі сумніватися у правдивості мого кохання до тебе але... зараз,повір,я чесний і щирий з тобою.

Знаю що книга була застрягла достатньо на довго,але сподіваюся що зараз це зміниться. Чекаю всіх у своєму телеграм каналі, а іще не забувайте про коментарі та зірочки❤️❤️❤️😘😘😘