Розділ 26

Антон, саме він цікавить мене зараз. Батьки мило розмовляють з ним, а я навіть не помітила коли цей хлопець поставив свою руку на мою талію. Я була зайнята пошуком очима Антона. Я тиждень його не бачила і те що він з'явився тут з Часом свідчило тільки про одне, вони були запрошенні. Але який стосунок має Париж до України? Якби людей запрошували з інших країн то я б дуже сильно здивувалася і зараз тут було б в тричі разів більше народу. Але присутній же тільки Антон і Стас, бо в Ніка як виявилося і тут також є фірма котрою він керує з Парижу. Дивно що про це він мені не сказав, натомість моєму батькові надав таку інформацію. Врешті батьки відійшли а я повернулася до хлопця.

-Чому не сказала що будеш тут?  Могли б прийти разом.

-Я не думала що це має значення. І до того ж так само неочікувана тебе тут побачити.-просто відповіла я.

Хлопець почав іще щось говорити але його я вже не чула. Натомість же дивилася за його спиною як Антон мило щебече з Вікою. Донькою мера. Дійсно ж, він був охоронцем мера можливо це тому він тут? Як колишній дорогоцінний працівник. Я дивилася як Антон посміхається на фразу дівчини і просто таки захотіла розцарапати його обличчя.

-Ауч. За що?-зкрикнув Рік.

Я відволікався і подивилася на наші руки котрі були сплетені. Коли це відбулося? Забрала свою долоню і побачила що мої нігтики відбилися на руці Антона.

-Вибач. Я трохи...-що ж  правдоподібного придумати?

-Та нічого. Я також трошки нервую. Не фанат таких вечорів.-знову заговорив Нік і продовжив свою розповідь.

Коли прийшов час самого аукціону я просто таки подумки подякувала всім вищим силам, Нік уже всі вуха прожужав. Відколи він такий балакучий? Коли ще дружив із Ігорем то був якимось стриманішим а зараз рот не закривається. І можливо якби не цей аукціон то я б не помітила його відкритості до розмов адже при прогулянках у парку не звертала на це уваги. На аукціоні продавали різні цікаві речі. Прикраси, батько виклянчив мамі сережки котрі їй так сподобалися, картини, авто і інші антикваріати. Не дуже так і цікаво. Мама ж світилася від щастя , видно що ці сережки їй дуже сподобалися. Нік хвала богу пропав з мого поля зору. А я ж трималася біля батьків щоб уникнути його. Сорі але на сьогодні його товариства мені досить. А ось Антонові Віка схоже не набридла. Ми вийшли за межі всього дійства і я побачила я Антон прощається з Вікою. От зараза. Ще й обнялися. Як справжні  друзі . І чого я так завелася? Коли машина з принцесою поїхала а батько під'їхав машиною і вийшов з нею то звернувся до Антона.

-Антон, можливо навідаєшся до нас?-спитав тато. От тільки перебування з ним поруч мені не вистачає.

-Не думаю що зараз той момент. Ви напевно виснажилися.

-Насправді не так уже і сильно. -сказала мама посміхаючись. Антон уже до речі стояв біля нас. 

-Ну якщо ви дійсно цього хочете то гаразд. -легко погодився він.

І тільки цього мені до повного щастя не вистачало. Ще й ба дома. Вона ж не просто так розпитувала про Антона. І схоже не лишень я про це згадала.

-Я не проти звичайно ж але зустрічі з нашою бабулею тобі не уникнути. Вона надто сильно зацікавлена тобою.-сказав Ігор.

-Ну колись вже пора з усіма познайомитися. До того ж я уже її бачив.

Дійсно. Це ж він у ролі мого хлопця приходив до нас. І це з ним я ходила на бал. І через нього розревілася була. Просто ідеально. Зараз самій смішно з своєї поведінки. Яка ж я декілька місяців тому була дурна. Мені б теперішній розум.

***

-То на кого ти вчився?-задала п'ятдесят шосте питання бабулька нашому гостю.

-По спеціальності я навчався на кондитера.

Ну ні, спокійність Антона мене дивує. Щойно ми зайшли в дім, бабулька зайнялася дослідженням свого другого внука. І ось уже пів години ми сидимо у вітальні, переодягнені а бабулька і досі цікавиться посекундним життям Антона. Я б вже не витримала. Чесно.

-Ой, а що ж це я така негостинно?-закричав вона.-Зараз, зараз я чай зварю. Тільки ти не тікай.-сказала вона і побігла до кухні.

Антон посміхнувся. Мама винувато посміхнулася і сказала

-Ти просто викликав у ній цікавість. Зазвичай вона не така активна.-наче виправдовуючись сказала мама.

Антон сидів на дивані, а мама біля нього. Він посміхнувся їй 

-Насправді моїм життям ще ніхто так сильно не був зацікавлений. І стільки запитання я навіть на сесії не отримував так що все нормально.

-Думала, краще хай Марія Степанівна буде зацікавлена Антоном, а не мною. -прлшепотів тато.

-Ой, не така вона уже і прискіплива.-сказав Ігор.

-Ну ти ж її улюбленець. Вона тобі ніколи нічим не потребує.-сказала я.

Адже це повна правда і не вигадка. А доведена штука роками. Ба сварила Ігоря в тричі менше ніж мене чи батьків за якийсь косяк.

Ба забігла в вітальню і поставила на стіл чай. А тоді почала я друга частина опитування