Розділ 25

Все ж учора ми довгенько находилися по салонах. Не те щоб я була аж така вибаглива але як ви зрозуміли вчора в мені уключилася ця риса. Не спитавши мене при чому. Але все ж одна сукня мені догодила. На вигляд вона досить проста. Чорна, без різних дрібничок але саме вона мені таак сподобалася що я тільки побачивши її зрозуміла-я знайшла свою. Дівчата були здивованні адже під моє руде волосся чорна сукня не відомо чи підійде але в той момент мене це не так уже і хвилювало. Ну, я вам так її розхвалила шо потрібно і показати. А ось і вона 

Багато хто з вас зараз скажуть що я трошки головою гепнулася адже це на вигляд проста сукня і не для такого заходу але я вас запевняю що це не допоможе. Вона мені сподобалася тому я її і взяла. Зараз же в своїй кімнаті я вирівняю волосся, вкладаю його, роблю макіяж, взуваю чорні босоніжки котрі завязуються на нозі. Взяла довгі сережки і браслет на руку. Востаннє подивилася на себе в дзеркалі і вхопивши сумочку-колач у руку вийшла з кімнати. Кароліна ж вибрала найперша сукню. А потім як можна зрозуміти ходила з нами і давала поради котрі ми і просили. Її сукня також красива, тендітного кольору я б навіть сказала. Та що я буду описувати як можна показати

Як ви зрозуміли всім нам трьом сподобалися отак широкі рукави. Ця сукня їй дійсно личила, вона наче принцеса у ній. І їй вона вкотре повторюся личить. Іра ж вибрала так само широку і довгу сукню. Але уже синю

(Доречі, напишіть котра сукня вам сподобалася найбільше. Мені буде цікаво це знати) Я спустилася на низ де мій братулька непокоївся ходячи по вітальні намотуючи кола.

-Ігорю, вгомонися уже.-почула голос бабульки.- Від тебе уже в голові крутиться. Зараз батьки зійдуть і поїдете. Побачиш ти свою Міланку.

Слідом за мною зійшли мама з татом. Батько як завжди в костюмі, так як і Ігор. А ось на мамі була красива сукня . В принципі суконь не красивих не існує

Батьки попрощалися з бабулей і ми всі рушили до виходу. Їхати було далеченько але вже через пів години були на місці. Зачекали на Мілану і її сімю. Нарешті познайомлюся з ними. За час очікування до нас приєдналися Кароліна і Іра. Іра з Андрієм. А тоді ми всім гуртом зайшли до приміщення. Тут було неймовірно красиво. Захід проходив під відкритим небом що радувало.Безліч людей, всі чоловіки в костюмах, дівчата і жінки в сукнях різних кольорів і це просто таки радувало око. Хоча я і не фанат таких вечорів. Ми стали біля свого столика. Мілана і Ігор вирішили пройтися між різними експонатами котрі, схоже, і будуть виставлені  на аукціон. Іра і Андрій давно уже десь пропали в вирі людей. Батьки пішли привітатися з різними підприємцями. Тільки я і Каролінеа лишилися разом розмовляти. 

-То як справи з журналістикою?-поцікавилася у подруги.

-Готуюся до вступу. Батьки правда не зраділи моїм спонтанним рішенням але я вже давно сама по собі. А хто це?-сказала вона дивлячись десь мені за спину.

 Я повернулася щоб побачити хто ж викликав у ній стільки цікавості. О ні, і що він тут робить? Увагу Каролі привернув Антон і Стас котрі щойно зайшли всередину. Батько видно також їх помітив бо через час вони вже обіймалися. До речі, робочий день Лиса сьогодні скоріше закінчився. Точніше тоді, коли ми з батьками сюди поїхали. 

-Це Антон.-сказала я спокійно.

Принаймні хотіла щоб це було спокійно а не схвильовано, як я зараз себе почувала.

-Ні. Біля Антона. Хлопець. Він щойно відійшов від нього.

Вона про кого? Невже про Стаса? Але питання я не встигла задати бо мої родичі щойно підійшли до нас. Антон не змінився...дурна фраза. Я ж тиждень тому його тільки бачила. Ми привіталися коротким кивком голови. Раптом біля мене вималювалася постать.

-Привіт.-почула позаду.

Обернулася і побачила Ніка. Отакої, невже Париж перенісся в Україну? Бо чому тобі всі знайомі з Парижу зараз тут.

-Нік, привіт.-посміхнулася я.

Ігор підійшов щойно до нас, напевно вияснити що за скупчення людей і ошелешено вигукнув

-Нік?Невже це ти?

Вони обійнялися, я й не помітила коли Антон відплив від нас. Але відчуття підказували що вечір тільки починається...