Розділ 24

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Не розумію чому, але мене вранці ніхто і ні що не розбудили. Бабулька не будила, будильник також... Що ж це таке? Я прокинулася коли сонце вже було високо в небі. Подивилася на годинник і здивувалася. Зараз одинадцята дня. Я виспалася на славу. Але погодитися не вийшло бо в першій годині я маю поїхати в наш торговий центр де ми з дівчатами і вибиратимемо сукні. Як виявилося мама це вже зробила тому ми їдемо втрьох.(Не враховуючи звичайно Лиса котрий уже під будинком).Я пішла в ванну, одягнула легку сукню котра трохи довша колін, з чорним поста. Взула білі туфлі на шпильці. Рідко в таких ходжу але сьогодні просто захотілося. Зробила легкий макіяж з матовою помадою, волосся заплела в пучок витягши передні прядки. А можливо ну той шопінг? Ось такий образ також міг би підійти.... Правда інші люди нашого статусу цього не оцінять а батька не хотілося б розорити тому я спустилася у вітальню де сиділи бабулька і Ігор.

-Чому мене не розбудили?-спитала я щойно спустилася до них.

-Ти так мило спала що гріх було тебе рушити.-щось новеньке.

Раніше бабульці це не заважало. В неї криза середнього віку що вона така мила до мене? Чи де тут підлог? Поки що я його не бачу але він точно є. Не може людина котра стільки років мене недолю лювала в один долар пальців розцвісти любовю. Але мені ж від цього краще. Тому я нічого не відповіла а тільки сіла біля Ігоря. Він якраз читав якусь книгу. М-да. За час моєї відсутності багато видно змінилося бо Ігор і книжка це щось не те.

-Що читаєш?-спитала я і подивилася на обкладинку.

Тепер все ясно. 

-Аделіна, я принесу тобі печива. Ти ж не снідала.-підхопилася бабулька.

Вона вийшла а я шепнула братові на вухо.

-І зручно читати догори дригом ?

Брат подивився на мене а тоді повернув до себе обкладинку біології

-О, а я думаю що малюнки якісь неясні. 

-А від коли ти біологією почав цікавитися?

-Чую нотку сарказму в твоєму голосі.-сказав він і посміхнувся кутиком губ.-Ну гаразд, ти мене рокусила. Це для того щоб ба не розпитувала про Антона. Доречі саме через це ти і виспалася. Бо їй вельми цікаво вивідати в мене всю інформацію. А я бокнув що ти знаєш про нього більше. Бо працюєш у нього. О вона і придобрюється щоб поговорити з тобою.

Бабулька якраз зайшла до вітальні і подала мені тарілку з печивом і поставила чай на журнальний столик.

-Дякую бабуська.-ну я ж ввічлива а не якась там розбещена дівчинка.

-На здоров'я донечко.

Від її донечко я ледь не вдавалася печивом котре щойно відкусила. Ігор постукав мене по плечу. Цікаво, що ж такого хоче бабулька дізнатися що перейшла аж до таких мір заходів. Але довго мені думати не довелося.

-Аделінко, я хотіла в тебе дещо спитатися, бо з Ігоря і слова не витягнеш. 

-Питайтеся бабусь.-сказала ввічливо.

-А ким працює Антон?

-Він власник мережі кондитерських у Парижі.-про його кримінальну сторону я змовчала. Бабульку звичайно недолюблюю але її інфаркту не бажаю.

-А в нього дівчина є?

Я завмерла з рукою котру підносила до тарілки.А чому мені це питання не спало до голови? Дійсно, в нього хтось є?

-Не знаю бабуль, здається що ні. Він же не часто буває в кондитерській детя працюю. В нього ж мережа. Один раз на місяць приїжджає. За цей період я не помітила щоб в нього хтось був.

-Угу. А...

Її наступне запитання перебив дзвінок у двері. Я пішла щоб подивитися хто там і відкривши їх побачила Андрія.

-О, ти повернулася? Виглядаєш чудово. Париж пішов тобі на користь. А Ігор є?

-Так. Заходь.

Одним словом злиднів братик, я також на довго дома не затрималася бо вже час їхати у торговий центр. Лис приїхав зі мною. Ми почекали на дівчат і пішли по магазинах. Всі сукні такі...навалені різними прикрасами і непотрібними елементами. Все так по багатому. Наче і елегантні, красиві, але не для мене. Примірявши десяту сукню я важко зітхнула. 

-Аделіна, вона ж тобі підходить просто чудово підходить. І сидить красиво.-здивуіадася Іра коли я вкотре вийшла з примірочної і заперечливо похитала головою.

-Вона красива але не для мене. Я хочу щось таке, щоб коли я його побачу подих перехопило.

-Баке буває тільки в романах. -сказала Кароля.-Насправді ж ми вибираємо те, що нам сподобається і що буде пристойним. От і вся хитромудрість цього процесу.

P.S: сукні котрі вибрали дівчата викладу в окремій главі одразу ж після цієї. Так що чекайте)