Розділ 21

Аделіна
Вчора після приїзду додому я більше не бачила Антона.Цілий день провела сама у великому будинку. А вже сьогодні вранці зібралася і тільки спустилася на низ як побачила Стаса з іще одним чоловічком.
-Добрий ранок.-привіталася я.
-Добрий ранок.Аделіна, це Лис. Від нині він буде всюди ходити з тобою.Щоб не сталося більше неприємних випадків.-пояснив Стас.
Я кивнула.А навіщо мені сперечатися?Все ж безпеки ніколи не буває забагато.Тому ви разом вже з охоронцем вийшли на вулицю.Виявляється Антон ще й машину виділив.Ну прямо добрий а добрий. До робрти ми приїхали майже вчасно.Якраз залишилося десять хвилин до початку робочого дня і я вирішила купити каву. Лис не був навязливим, більшість часу мовчав і не дуже сильно пхав свою думку. Впритул по стопах не ходив хоча завжди я була у нього на виду. Разом із запашною кавою зайшли до кондитерської. Перед входом я викинула пустий стаканчик від лате в смітник. Щойно Діна мене побачила то ледь не задушила в обіймах. Як же я скучила за цим усім. Але довго доброю вона не була бо прийшли клієнти і ми приступили до роботи. Весь день ішов більш ніж чудово. До одного моменту.Аля стривожено забігла до кухні і сказала що чоловік за другим столиком хоче мене побачити.Я напружилася.Аля ж сказала що він кликав кухаря що приготував ті круасани.Я взявши всю свою сміливість в руку вийшла у зал і спокійно, принаймні намагалася бути спокійною, підійшла до другого столика.За ним сидів молодий хлопець. На вигляд років 23 не більше.
-Доброго дня.-привітно я привіталася.- Ви кликали кухарря.Щось не сподобалося у десерті?
оли ж юнак подивився на мене я впізнала Ніка.Того самого Ніка що грав з Ігорем, котрого я відшила заради Антона.
-Насправді десерт чудовий, Аделіно. Я хотів похвалити але зараз борюся з великим бажанням запросити тебе на розмову. -сказав він таємниче.-Давай ми зустрінемося сьогодні ввечері.
-Я працюю до 19. Якщо ти згодний то після роботи можемо зустртися.
Насправді я не була готова спілкуватися з ним.А може почне приставати як Дімка, але тепер в мене є охорона, подумала я і з посмішкою зайшла на кухню. 

Я вже була готова до того що вийшовши з кондитерської не побачу нікого але не тут то було.Надворі стояв Нік з паперовим стаканчиком, скоріше за все з кавою. Я підійшла до нього і він посміхнувся.
-Бачу в тебе тепер охорона є.-сказав віг простягаючи дин з стаканчиків.
-Заходи безпеки.Пояснила я. Не хвилюйся, він не кусається.
-Смішно.Прогуляємося?
Ми рушили до парку.
-То ти тепер тут працюєш?Вже закінчила навчання?
-Не зовсім закінчила. Я приїхала на практику, а тепер працюю. А ти чим тут займаєшся?-поцікавилася я.
-Я керую бізнесом батька. Він трохи прихворів от і тому я повернувся сюди з України.
-Ясненько...
Ми дійшли до парку і я замітила для себе що спілкуватися з Ніком було на диво легко.Моментами він жартував на ту чи іншу тему, коли надворі стало холодніше то ми почали повертатися до кондитерської.
-А ти як,одружена уже?Думаю що за такою красунею хлопці купками бігають.
-Ні, одружуватися ще за рано.-засміяла я.
-Ну в те що навіть хлопця немає я не повірю.
-Правда не завжди солодка.-сказала я подивившись на Ніка. -А ти?Чому і досі не бачу каблучки?
-Я шукаю справжнє кохання.-пояснив він.- Насправді батько вже не раз хотів підсунути мені дівчину одного з партнерів. Зараз надто часто заводить цю тему.Каже що вже старіє а хоче ще онуків побачити... Та й таке.
-Одже не знайшов ще тієї самої?
-Ні. Всі якісь такі...награні.Наче життя не живуть а грають свою роль у кіно. 
-Не справжні маєш на увазі?
-Так.Якось так.
Ми вже дійшли до кондитерської і Лис вже став біля машини. 
-Ну що ж, пора прощатися.-сказала я.
-Можливо ще зустрінемося?-спитав хлопець.
-Можливо...-сказала я загадково.
Обернулася на своїх каблуках і викинувши стаканчик у смітник сіла у авто. Нік змінився...А можливо в нас із ним щось і вийде?Не відомо. Не знаю. Схоже мою колишню упередженість вичеркнуто з голови