Розділ 18

Після розмови з Стасом я визнав що втомився. Можливо я дійсно надто скоро чкурнув з лікарні? Я сів на крісло в кабінеті і розвернувся до вікна. Весна буяла в всій своїй красі що не дивувало, все ж уже квітень. Раптом у двері постукали.
-Заходять.-сказав.
У кімнату зайшла Ілона. 
-Антон, можливо ми уже зїдемо звідси. Незручно якось сидіти в тебе на шиї...
-Насправді ви мені ані трохи не заважаєте.Все ж краще ніж пустий дм. Але якщо ви дійсно цього хочете то можете їхати.Але я був би проти.-сказав спокійно.
-Тобто ми можемо лишитися і ти не будеш злитися?
-Я сказав у машині що готовий впустити вас у своє життя. Сподіваюся що це не було помилкою.-останнє речення сказав ледь чутно.
Ілона підійшла до мене і стала навпроти крісла на котрому я зараз сидів.
-Можливо тобі щосб принести? І взагалі як ти?
-Нічого не треба. Дякую що турбуєтеся...
-Я роблю це не задля вдячності. Мені просто...хочеться бути з тобою досить часто.Дізнатися про тебе більше, все ж ти мій син.
Я посміхнувся. Але у двері знову постукали. Сказавши заходьте побачив у проході Бориса.
-Я не хотів звичайно ж підслуховувати але мені здалося, що ви...
-Думаю що я готовий вислухати вас і дати шанс все виправити.-продовжив я замість нього.
Борис широко посміхнувся а потім подивився на Ілону
-Це жарт?Я вже втратив надію на те що ти захочеш нас навіть бачити а тут...
-Це не жарт. Тільки я маю вас попередити про наслідки. Я не є простим підприємцим, про це ви знаєте уже і тому ви маєте бути готовими до того що твориться навкруг мене. Моє оточення є більш ніж небезпечним.
-Натякаєш що одного дня ми можемо стати ціллю?-спитав Борис.
-Щось типу цього.
-Насправді нас ані трохи це не лякає. Ти наш син і ми приймемо тебе тим, ким ти став. І до того ж наша провина є у тому що твоє життя перетворилося на кошмар.Але....ти готовий до появи сімї?
-Я все обдумав і готовий до появи. Це ризик але думаю що ризикнути можна.Тільки тепер з вами постійн буде охорона.І це не обговорюється.-сказав я і піднявся.
-А ти куди?-одразу ж збентежилася Ілона.
-Я до себе в кімнату. Щось голова розболілася, візьму напевно таблетку.-сказав я і пошкутильгав до своєї кімнати.Борис і Ілона одразу ж вийшли за мною. Я замкнув кабінет і раптом Стас піднявся на верх.
-Антон, в нас проблема.
-Що ж могло статися за останні десять хвилин від коли ти пішов?-
-Наш склад горить.
-Що?
Я швидко, наскільки це можливо пошкутильгав униз.Тільки приїхав а уже проблема. 
-Антон, я сказав це тобі не для того щоб мені потім твої голову відірвали. Ти тільки з лікарні!-казав заступник збоку.
Внизу всі якраз сідали обідати. Бабулька обрадувала мене своїм грізним поглядом коли на її "Ти куди?" я відповів "На роботу".Стас не був радим від моєї завзятості але і сперечатися не мав права. Все ж я його начальник.

Аделін 
Бачила як Антон вихором злетів згори а за ним Стас і мої батьки. Невже знову посварилися? По обличчях батьків я б не сказала цього.Але коли Антон кивнув Олені Іванівні на роботу, я все зрозуміла. Батько вийшов за хлопцями але тут же повернувся. Мама сіла за стіл і склавши руки промовила
-Тільки щоб  ним нічого не сталося. Нині нам пробачив а за годину встрягне ще кудись.
-Вам варто звикнути до цього.Так проходить і більшість його життя. Визнаю, що як він повернувся з України то чисомь був іншим. І я так і не дізналася чому. Можливо закохався...
-Якщо навіть так то чому тоді не лишився?-звісно ж усі крім Олени знали що Антон закохався у мене але я хотіла просто почути її версію.
-Він через цю мафію повністю відгородився від звичайного життя. Я пару разів йому казала що він не зобовязаний постійно з головою бути в цьому. Але в відповіль получила тільки заперечення. Навіть якщо він закохався в Україні, я впевнена що більше він би не зустрівся з нею. Антон категорично ставиться до сімї. Каже що не хоче одного дня посати між вибором сімї і мафії. Бо обравши перше він втратить своє і їхнє життя, а обравши друге він втратить останню частинку серця котра в нього не чорна. Отак от.Але якщо він все ж пробачив вам то значить уже і сам змучився від цього всього.Я б здуріла вже якщо чесно бути двома різними людьми?
-Тобто?- спитала мама.
-Ну, я зауважила що емоції він не показує ті які в нього дійсно є, а ті котрі хоче показати. Я бачила його в ролі кондитера, простого власника кондитерських і це ....просто весела людина. А не той молодий чоловік що постійно серйозний, з зброєю в руках він взагалі беземоційний , постіно на сторожі... Словом це дві різні людини.Абсолютно. Хоча я знаю що всередині він все ще той хлопчик котрий ображений на всіх і на все. Але навіть мені інколи буває важко зрозуміти його вчинки і поведінку