Розділ 10

Подзвонивши Стасу, я одразу ж поїхав на місце нашої зустрічі. Разом із ним приїхало ще 10 солдатів. Одному мені не справитися, надіслав кожному фотографію цього...дурака що допоміг викрадачам.
-У вас є 6 годин щоб він був у моєму будинку. Інакше ваші голови злетять замість його.-сказав я, даючи зрозуміти що зі мною не так просто.
Коли ж усі вирушили на пошуки, Стас дивився на мене, доки я дзвонив батьку Аделіни і спитав чи знає він цього чоловіка. Почувши
-Вперше бачу.
Підтвердив свої здогадки що це був рандомний стрічний у парку. Я злився, дійсно злився що вона так просто підпустила до себе незнайомого чоловіка. Злився. 
-Бос, можливо це не моя справа але через кого ти такий нервовий?І що ж цей чувак зробив?
-Стас, ти ще надто молодий щоб зрозуміти як працює моє життя. А цей чувак допоміг викрасти одну дівчину. А її потрібно знайти доки вона ... жива.
-Не думав що в тебе є дівчина.
-Вона не моя дівчина. Це...-я затнувся. Дійсно, хто вона для мене? - моя сестра.
Стас нахмурився але нічого не відказав. Я довіряв йому, він появився біля мене неочікувано. Стас був моїм ворогом але став другом. Я довіряв йому, хоча знав що колись за це можу поплатитися. 
***
-Бос, хлопці знайшли його.-подзвонив Стас коли я був у аеропорту чекаючи Бориса.
-Вези до мого будинку. Я за півтора години буду.
Побачивши на горизонті що Борис не сам я напружився. Не те щоб мене це хвилювало, я не дуже сильно і хотів з Борисом розмовляти але приїзд цілої сімї, частиною якої я міг би стати для мене було занадто. Звичайно ж Ілона пробувала зі мною поговорити про це але я не був готовий вибачати свої втрачені роки дитинства котре перетворилося на пекло разом з батьками, членами криміналу. Постійні нагадування що я не рідний, нікому не потрібний, а ще й ці шрами... Так, зараз завдяки ним я маю владу, моє слово закон, я вище поліції і дипутатів але краще б я мав любов батьків а не все це. Коли Борис підійшов до мене і першим дав руку, на стискання я завагався, але коли хотів протягнути свою то помітив позаду чоловіка з зброєю. Котра була направлена на Бориса. І перш ніж пролунав постріл я всиг його відштовхнути, хоча куля мене і зачепила, але це ніщо порівняно з болем котрий я терпів. Дістав свій пістолет і влучно попав у нападника. Борис і інші у шоі стояли навіть слова не промовивши. Я ж підійшов до цього "снайпера"  недоробленого і різко підняв його.
-Хто ти?-спитав злісно.
-Ага. Отак і скажу.-почув у відповідь.
Я посміхнувся. Скажеш, ще й як скажеш. Як миленький. Я рушив до виходу з цим стрільцем , коли опинився біля Бориса з сімяю то сказав
-Чого застигли? Поїхали.
Вони вийшли зі мною на двір, я додумався Слава Богу взяти з собою ще одну машину і водія разом з нею і передав йому хлопця. 
-Відвези до мого дому.-проказав йому.
Жах просто, ця частина міста за останні дні перетворилася на якусь кримінальну частину.
-Антон, в тебе кров.-сказала перелякано Ілона коли я підійшов до них.
-Нічого страшного. Сідайте в машину доки іще хтось з пістолетом не вирішив побавитися.
Цілу дорогу сімейство мовчало.Коли приїхали до мого будинку я порушив тишу.
-Сподіваюся що ви не проти поки що пожити у мене. Тут безпечніше, до того ж уже ясно що хтось із вас перейшов дорогу небезпечним людям. 
-Добре. - сказав Борис.
Заїхавши у подвіря я вилетів з машини, кинувши покоївці щоб провела гостей а сам же помчався до підвалу де вже чекали двоє "гостей". 
-Бос, все як ви казали. Він прокинеться через пять хвилин,інший за стінкою.
-Добре, Стас. Іди в будинок. Там гості приїхали, введи Бориса в курс діла. Але тільки забагато не скажи. Суто по темі викрадення і ні слова про мене.
-А...як так?Якщо їхня донька ваша сестра, то вони...
-СТАС, без запитань. Пішов і зробив я зараз і так на нервах.
Помічник натяк зрозумів і пішов. Я ж підійшов до снайпера. Треба ж з нього якось вибити на кого ж він працює, і хто бажав убити Бориса.

***
Я зайшов до вітальні злий як чорт. Ще й рука почала боліти. Треба обробити рану щоб зараза якась не залізла у кров. Але мене зупинив голос Стаса
-Бос, я все зробив. Можу іти? 
-Так. Вільний.
Я вже хотів вийти на другий поверх але мене знову зупинили. І це вже був Ігор.
-Антон, я розумію що ти злий на батьків, але я б хотів стати для тебе принаймні другом. Якщо ти не будеш заперечувати. І...Стас сказав що ти знайдеш Аделіну але я б хотів також докласти до цього руку.
Ну так, він же її брат. Хоча і не рідний.
-Ігорю, я зараз зпущуся і розповім все що дізнався. І до того ж у мене є розмова до твого батька. Тільки дай мені сходити в душ.
Відповіді я не дочекався. Звичайно ж, можливо я надто жорстокий але зараз я готовий валити все на своєму шляху. До поки не побачу Аделіну живу і в безпеці я не заспокоюся.

Дорогі читачі, ось вам і неочікуваність. Як думаєте, знайде Антон Аделіну живою? Не буду відкривати вам цей секрет а зачекаю на ваші припущення. А також, як думаєте, Антон зблизиться зі своєю сімєю і зможе відчути ту батьківсську любов котрої йому не вистачає? І останнє питання до вас, хоча думаю що багато хто  вас вже знає відповідь, що повязує Антона з криміналом?