Розділ 7

Розділ 7
Рано прокинулася я від дзвінка телефону, а дзвонила мені Діна. І що ж сталося в таку рань? Дівчата збоку невдоволено щось бурмотіли і накрили голову ковдрою. 
-Алло.-соно сказала я.
-Аделіна, виручай. В Каті діти захворіли, а мені рук не вистачає. Будь ласка, вийди нині на роботу. Я знаю що це твій вихідний повір я почуваю себе жахливо через те що мушу тебе витягти сюди, але все горить як тебе треба. Приїдеш?
-Гаразд. Я буду. Десь через годину, постараюся бути на місці.
-Дякую. Я обовязково дам тобі десь додатковий вихідний.-сказала Діна після чого я скинула виклик. 
О-хо-хо-хо-хо-хо-хо. Я піднялася перелазячи через ноги Іри і пішла в душ. Коли вийшла звідти, подруги все ще спали. Схоже що нинішня пробіжка відміняється. Одягнулася я нині незвично. Чорна спідниця-кльош, біла сорочка, розпущене волосся , обємний обруч і червоні туфлі на каблуці. На верх накинула плащ адже зранку ще холодно. Дівчатам залишила записку на холодильнику і попрямувала до автобусної зупинки. На роботу як на свято, думаю саме це б могла подумати людина котра мене бачила. На роботу встигла і навіть не спізнилася. Була за десять хвилин восьма. Я одягла форму, волосся зібрала в легкий хвіст і зайшла на кухню де Діна уже метушилася.
-Аделіна, іще раз дуже дякую тобі...
-Все добре. -перебила я чергові вибачання дівчини. - Що робити?
-Клієнтів ще немає. А зараз я готую еклери, сьогодні ж Антон їде, виступ буде.
-Який виступ?- поцікавилася я.
-А, ти ж не знаєш. Коли Антон їде то в кінці робочого дня для працівників він влаштовує шоу від себе. Жарти розказує, пісні співає а ще є батли. По праву хто в нього виграє то тому він дарує подарунок.
-Цікавий у вас начальник.-сказала я.
-Який уже є.-почула я голос позаду себе.
Ну звичайно ж це Антон зайшов. 
-Доречі, Аделіна, ти також запрошена. Іра і Кароліна також можуть прийти. За бажанням.
-Звідки ти знаєш що вони тут?-нахмурилася я повернувшись до нього обличчям.
Сьогодні він був у досить простому одязі. Чорна футболка, джинси і красовки. Цікаво. 
-Я все знаю.-сказав хлопець а тоді пішов у нашу переодягальню. 
А за хвилину вийшов звідти у формі такі ж як і ми.
-Сьогодні він тут цілий день готує страви на вечір.-пояснила Діна.
Клас, тепер він ще й цілий день буде тут крутитися. 
-Діна, тільки мені потрібний помічник. Я хочу щоб ним стала Аделіна.
А оце ні. 
-Я не згодна.-сказала я а Діна тільки рота розтулила.
-Я твій начальник і скориставши статусом хочу нагадати що накази не обговорюються. Це по перше.
-А по друге?-спитала я вперто.
-А по друге тя не кусаюся і нічого з тобою не станеться. Тому не сперечайся. Подай мені мигдалеву муку.
 Я зло подивилася на свого "наставника" і пішла по мигдалеву муку. І так цілий день я виконувала його прохання. Щойно хлопець починав казати щось чи питатися не по темі рецепту я відповідала
-Це питання не відноситься до робочих тому відповіді давати я не змушена. 
І так тема скоро закривалася. Не витримавши я написала дівчатам щоб ввечір прийшли, і ясне діло вказала причину. Вони погодилися, адже за їхніми словами в Парижі без другої половинки немає що робити. Все ж вечір прийшов і щойно останній відвідувач вийшов, я з Антоном почали складати на столи наші тістечка, і інші десерти котрі готували протягом дня. Коли Антон пішов до свого кабінету а я переодягатися Діна сказала мені
-Вибач, я знаю що в вас стосунки натягнуті і я б якщо чесно не погодилася на це все, та й якби я не попросила тебе вийти на роботу то ти б не пробула з Антоном цілий день.
-Слухай, ти за сьогодні мені слово "вибач" сказала неперелічену кількість разів. Все нормально, не хвилюйся.Чесно. 
Незабаром ми уже всі були у залі. Я в тому, що й вранці прийшла, добре що додумалася косметичку взяти, Іра і Кароліна ж були просто неперевершені. правжні француженки. Іра одягнена в рожевий костюм з білою майкою, волосся заплетене в дві французькі коси, Кароліна з червоним беретом у білій сукні. Вона була простою але з багатьма деталями що привертали увагу. А ще й вишитий корсет і це взагалі бомба. Я познайомила колег з подругами, так як всі кондитери то подруги не могли не взяти автографа але найцікавіша части нашого вечора тільки починалася. 
Антон почав свій виступ з жартів, вони були вдалі адже незабаром вже всі розслабилися і сміялися. Потім перейшли до вокального конкурсу. Як виявилося все вирішувало жеребкування. Так як багато працівників були з України то пісні були теж двома мовами. Працівники самі обирали мову якою будуть співати. Все наче було зрозуміло, Каролі попалася пісня "Водограй" під яку ми всі чудово потанцювали, Діна ж співала пісню українською адже родом вона із України хоча другий куплет української пісні був французькою. Ми повеселилися на славу. А коли перейшло до батлу між Антоном і працівником то всі одноголосно проголосували, що буду я. Звичайно ж мені приємно що в мене так вірять, але дискомфорт був. Та все ж це дружня обстановка і я вийшла на сцену з високо піднятою головою. Всі розібрали таблички, як виявилося там були тільки дві цифри 9/10. Першим співав Антон 100лиця "Мадам", і підсумувавши бали вийшло 127 балів, мені ж жеребок підкинув пісеньку гурту Kazka "Мовчати" але наші колеги схоже вирішили що треба нас підняпрягти бо сума вийшла також 127 . Тому другою піснею Антона стала "Напишу листа" USTYM  що оцінили на 128 а я ж вирішила перевірити знання англійської  і взяла англійську Skyfall що набрала 129. Один бал вирішив усе. Іра і Кароліна закричали коли Антон виніс свій приз. Це було красива цепочка з кулончиком. Я ще не знала чиї фото вклею туди але подарунок, чи влучніше сказати приз, прийняла. Вечір пройшов на диво чудово і мені сподобалося. Хоча між мною і Антоном була напруга, наші десерти вийшли смачнющими і Іра навіть випросила кусочок додому. Діна ж вручила Антону еклери з його улюбленою, не знаю як він то їсть, кавовою начинкою і всі почали помалу розходитися