Розділ 6

Розділ 6
Прокинулася я досить пізніше ніж зазвичай. А саме на годиннику вже було за восьму. На вулиці літали пташки від чого на моєму обличчі зявилася усмішка. Весна бурхає в самому розквіті. Швидко піднялася, одягла свій спортивний костюм. На поясі завязала светр від костюму, навушники в вухах і побігла у парк. Тут було людно щзо незвично для мене адже завжди бігаю коли місто тільки прокидається і тут не так людно. Та все ж зробила два кола по діамутру озера на котрому вже плавали білі лебеді. Повернулася у квартиру, як ви могли зрозуміти в мене вихідні, тож я помалу зайшла в душ, після нього помітила який безлад у квартирі. Визнаю, я не любитель прибирати та й часу особливо цього тижня не було. Тому я одягши шорти, адже у квартирі надто жарко , і футболку я вирішила зайнятися прибиранням. Волосся заплела в неохайну гульку, щоб не заважало.ю включила музику на всю гучність і вже через декілька хвилин я бігала по квартирі закидуючи білизну в пральну машинку, брудний посуд у посудомийку і робила прибирання. Коли ж нарешті в квартирі все блищало я підійшла до холодильника. Відкрила його, і....навіть не здивована. Бо він пустий, хоча коли я востання у супермаркет ходила? Минулих вихідних, бо їжу купляю на тиждень і тільки інколи після ранішньої пробіжки забігаю купити свіжого батона. Тому я пішла в свою спальню, одягла джинси з підвищеною талією, топ і на верх взяла худі котра завязала на своїй спині. Якщо буде холодно то одягну його. Макіяжу не робила, тільки на губи нанесла блиск.  Волосся розплела і розчесавши його вийшла в магазин. Набравши там продуктів я знову повернулася додому. Надворі настільки тепло що худі мені і не знадобилося. Та й взагалі погода настільки чудова що можна було б легко погодитися на якусь авантюру. Від складання продуктів у холодильник мене відірвав дзвінок. Вірні подруги одразу ж посміхнулися щойно я прийняла виклик і поставила телефон на стіл а сама ж продовжида розкладати продукти.
-Аделіна, ти де зникла?Так давно не бачилися. - одразу ж почала Іра.
-Ну, в мене робота, дім, часу трошки не вистачає. Замоталася якщо чесно.
-А ти в себе вдома зараз?
-Так. А ви куди там ідете. Я бачу в Україні погода так само чудово.-сказала я адже на фоні подруг світило яскраве сонце доки вони не зайшли в якийсь підїзд, напевно ідуть до Каролі.
-А ми не знаємо. Ми не в Україні але коли летіли то там ішов дощ.-сказала Кароліна.
Я нахмурилася. А де ж тоді вони? І щойно я хотіла поставити це запитання як подруги сказали чекати на сюрприз.
А тоді Іра скинула виклик, а ошелешена і вже хотіла знову її набрати як у двері подзвонили. Дивно. Я нікого не чекала. Але відчинивши мене зістріли з такими обіймами що усмішка сама розпливлася на моєму обличчі. Подруги зараз стоять в моїй квартирі. Вони приїхали до мене.
-Слухай, ти щось схудла.-сказала Кароліна щойно наші обіймашки закінчилися.
-Ти як моя мама. -сказала я посміхаючись.
Ми зайшли в саму середину мого скромного приміщення. Продукти все ще не розкладені стояли в пакетах і схоже в місце призначення вони так і не потрапили.
-Я така рада що ви приїхали.-щиро сказала я.
-А ми які раді. Від коли ти тут то зовсім забула про нас. Це нечувано тож ми приїхали це виправити. Сподіваємося що ти не виженеш своїх вірних подруг?
-Що ви таке кажете. В мене і в думках вас виганяти не було. І не буде. Я дуже рада вас бачити.
-Як же я скучила за цим рудоволосим чудом.-сказала Кароліна а потім знову обійняла мене.
Яка ж я рада що вони зараз тут. 
***
Коли я казала про авантюру то ще не знала що двоє авантюристів незабаром зявляться у моїй квартирі, але зараз на цю авантюру я і не так сильно хотіла погодитися. А саме дівчата захотіли шукати веселощів на пяту точку в клубі. Все ж я нагадала про те що в них є хлопці, і вони навряд чи це схвалять і подруги трохи охололи. Тому зараз, приготувавши вечерю ми сидимо на балконі , споглядаємо за заходом сонцю і говоримо про всяку всячину. питаєте детальніше про що. Ну, дівчата жаліються як скучно в універі без мене, також діляться щасливим життям з своїми футболістами а також розповідають наскільки життя стає скучним і проходить повз них.  Поговоривши про них, вони обурилися що я не розповідаю нічого про себе.
-Ну в мене немає нічого цікавого. Дім, практика, тепер уже це моя робота .-сказала я.
-Та ти ж до кінця навчання мала стажуватися.-здивувалася Кароліна.
-Так, але мій начальник вирішив інакше. Я тепер офіційний працівник в тій самій кондитерській.
-Ох би мені такого начальника. А він красивий?-спитала Іра. Як завжди у своєму характері.
-Ти його знаєш.-трохи помнявшись сказала я.
Не те щоб я не хотіла ділитися з подругами цим але все ж я не знаю їхньої реакції.
-Тобто?- нахмурилася Кароліна
-Власником кондитерської де я стажуюся і тепер працюю є Антон.-випалила я на одному диханню.
-Ти жартуєш.-сказала здивована Іра. 
Я заперечно похитала головою.
-Але чому ти не сказала нам. З тебе все треба витягати силою. Це ж важливо!-обурилася Кароліна.
-Дівчат, не ображайтеся, я сама нещодавно дізналася про це. І до того ж він приїздить як я зрозуміла раз в місяць на тиждень а потім знову знкає. Так що ми майже не бачимося, а я з Діною працюю тому і не придаю цьому уваги.
Кароліна і Іра мовчали а тоді Іра сказала
-Він тебе бачив?-я ствердно кивнула- Невже нічого не сказав?
-Сказав що наші відносини можуть бути виключно дружніми. Я психанула і сказала що тільки ділові і по роботі. От і все. А завтра він їде так що більше я його не побачу.
Більше ми тему моєї роботи і боса не піднімали. Дивилися комедію, коментували сюжет а тоді позасинали. З цієї нагоди я розклала диван що стояв у вітальні. Він є досить великий і всі ми троє на ньому помістилися