Розділ 4

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Сьогодні вранці, після пробіжки я була неймовірно здивована коли зайшла у квартиру. На порозі стояла чужа пара взуття, а на моєму дивані сиділа мама дивлячись якусь мелодраму. Я стала і дивилася на неї. І що ж сталося що матінка примчала сюди, їсть морозиво на весні і дивиться сомпливі сцени? Відповідь тільки одна. Точніше припущення. Вона посварилася з татом. Ось і вся суть. Я постукала у двері, на котрі зараз була сперта. Мама обернулася до мене і посміхнувшись піднялася.
-Аделіна, сонечко моє, як же я давно тебе не бачила вживу.-сказала мама і обійняла мене.- Ти ж не проти якщо я трошки погостюю в цій квартирі?
-Ні мамо. Буть тут скільки завгодно. Але що сталося?Невже з татом посварилася?
Так, сварка у нашій сімї це явище рідкісне. Батьки не часто сваряться, зазвичайй коли приїздить бабуля. Але це триває максимум години дві, і вони вже скріпляються в примирному поцілунку.
-Я дізналася що Антон у Парижі і домовилася з ним про зустріч.-сказала мама опустивши очі.
ЩО?Та бути такого не може. Навіщо? Ні, я звичайно ж розумію що там матиринський інстинкт присутній, але щоб на стільки...
-Аделіна, скажи щось. Ти зла на мене? Я знаю що ти його кохала і кохаєш, але...
-Мамо, цього кохання немає. Було, я не буду цього заперечувати але зараз немає.До того ж він мій начальник на роботі.-перервала я маму.
-Як це начальник?
-Я сама дізналася про це тільки два дні тому. Так що тепер між нами суто ділові відносини і по роботі. Та й то і їх не так і багато. Востаннє розмовляли коли я заяву писала. 
-На звільнення?Він тебе звільнив?Тоді я не буду з ним говорити...
-Ні. Він прийняв мене на роботу. Не на практику а на роботу. Тепер я тут працюю. У його кондитерській. -перервала я слова мами 
-Невже ти нічого не відчуваєш до нього?Я не вірю в це. Кохання не так просто забути, Аделіна. Він цілими днями поруч з тобою, ти його бачиш. Добре якщо зараз в нього нікого немає. Але якщо потім зявиться і одного чудового дня ти застанеш їх за поцілунком? Тоді все буде не так легко, доню.
-Не застану. Його місяць тут не було. Діна казала що він приїжджає на тиждень а потім знову на місяць зникає. Мамо, все добре. Чесно.
Мама похитала головою але нічого не сказала. Я ж подивилася на смарт годинник на своїй руці і ахнула. Я ж на роботу запізнююся. Швидко прийняла душ, одягнула чорні штани, сорочку, чоботи на невисокій платформі, сьогодні холодненько. Накинула косуху, волосся зібрала у гульку, і на виході крикнула мамі.
-До вечора.
Почула у відповідь
-Скоріше. Я на твоїй роботі нині буду з Антоном говорити.
Ну звичайно ж. Я вже і забула про це. Все ж на роботу я хвилин на 10 запізнилася. І не дивно. Діна тільки незадоволено помахала головою на моє вибачення а я швидко приступила до роботи. 
В дванадцятій годинні коли у нас був обід я побачила як мама біля вхідних дверей дістала телефон. Антон спустився з свого другого поверху і відімкнувши двері мама зайшла всередину. На вигляд я зауважила що вони двоє напружені. Діна також спостерігала за цим усім а коли дві людини рушили на верх то сказала
-Напевно партнерка якась. Тільки до добра ця розмова не доведе. Антон занадто нервовий.
-Це не партнерка.-сказала я.- Це моя мама.
Діна з подивом подивилася на мене. Я ж утупилася в свій обід. Це був рис з овочами. Я зобразила що уважно щось розглядаю.
-Це не моя справа, але виходить що Антон буде твоїм батьком?
Я розсміялася. Батьком...смішно. 
-Ні.-сказала я трохи заспокоївшись.- Він мій брат. Правда я дізналася про це півтора місяця тому.
-Ой. Вибач, я не те мала на увазі. Але...стоп. Як?Я як з Антоном вчилася він не казав що має сестру.
-Це довга історія.
-А м в нас ще 45хвилин обіду. Але якщо не хочеш то я не тиснутиму.
-Ні. В мене є іще один брат. Ігор. А нещодавно виявилося що в нього є рідний брат. Це Антон. А я батькам з котрими живу не є рідною доньокою. А Антона віддали були в дитбудинок колись і тепер мама нервує бо Антон був у Україні. Я в нього закохалася а виявилося що все було заради помсти батькам. Батьки ж хотіли потім його повернути але виявилося що його всиновили тут у Польщі. Мама приїхала бо хоче з ним поговорити.
-Прямо серіал знімай.-сказала ошелешено Діна.
Ми почули звуки в приміщенні. Антон як буря злетів згори а моя мама ж безпорадно дивилася йому услід. Я піднялася і пішла до неї. Вона нічого не кажучи обійняла мене і тільки з очей безвучно стікали сльози.
-Мам, я переодягнуся і ми прогуляємося. Добре?-спитала я
У відпоавдь отримала кивок і пішла на кухню.
-Дін, я на обід іду але рівно в першій буду тут як тут.-сказала я, точніше запитальн ніж ствердно.
-Я розумію. Іди. Але до пів другої тут як штик.-сказала начальниця з посмішкою.
Ну і хіба можуть бути кращі начальники?Думаю що ні. Ми з мамулею вийшли і пішли в парк що був за кондитерською. Тут як завжди людно, знайшли вільну лавочку і сіли.
-Ну давай, кажи чим він тебе образив так.-сказала я серйозно.
-Я сама винна. Він уже дорослий і... можливо я йому і не потрібна а я напрошуюся. Він сказав, що не готовий повернутися і поводитися наче нічого не було. Сказав, що я тепер для нього не більше ніж мати його працівниці. Та й він правий...
Я важко видихнула. Так, характер у Антона, дай Боже, дуже милий, а ще він мега люблячий...

Дорогі читачі, сподіваюся що історія вам подобається, також пишіть в коментарях свої припущення щодо цієї історії. Можете задавати питання я радо на них відповім) Ставте зірку і додавайте книгу до бібліотеки щоб не пропустити оновлення. Всіх люблю і до завтра)