Розділ 1

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Дорогі читачі, ну що ж, ловіть продовження) Чекаю на ваші коментарі і зірочки. Також вітаю із святами і бажаю здоровя а найголовніше, мирного неба над головою)

Аделіна
Пройшов місяць. Цілий місяць від коли я в Парижі. Кожного ранку ходжу на таку собі роботу у одиній з найкращих кондитерських. Працюю там кондитером, це логічно в принципі,під пильним наглядом Дінари. Так, саме тієї Дінари Касько котра входить до Топ-5 світових кондитерів. І доречі вона родом з України. Але її біографію розповідати не буду бо на 70% впевнена що ви чуєте це імя вперше. (Якщо помиляюся то виправте у коментарях). Словом практика йде на славу, кожного дня щось нове і незвичне. Макарони з сала колись робили? Так це просто божествено. І ані трохи не чити того жиру котрий є у салі... Короче мені по великому повезло. З батьками також спілкуюся. Як зрозуміла, незабаром варто чекати запрошення на весілля від Ігора, він часу не гає і вже настільки закрутився з Міланою що голову повністю втратив. Все ще грає в футбол, скоро матч як не як. Мама і тато стандартно ходять на роботу та й таке.
Сьогодні я прокинулася як завжди рано о 6 годинні. Пішла на пробіжку, так-так-так, вам не почулося, Аделіна котру колись не можливо було витягти у спортзал зараз добровільно кожного ранку робить пробіжку до парку і назад. Моя квартира недалеко від парку тому бігати не так і далеко. Потім зайшла по свіжий батон котрий тут просто ідеальний, також купила масла і ковбаски. Вдома зробила бутерброди, випила кави з ними а тоді пішла збиратися на роботу. Весна вирує своїм життям. Все розквітає, свіжо, ну а ще вчора дощик пройшовся і не зважаючи на це сьогодні яскраве сонечко. Одягла сині джинси з підвищеною талією, білий топ і батнік на верх. Його я не защіпала.І на виході потім взула рожеві красовки.   Волосся заплела у високий хвіст, легкий мейк і по звичці червона помада. 
На роботу прийшла рівно о 8 і Діна вже на мене чекала, тому я швидко переодяглася у форму і ми приступили до роботи щойно офіціант повісив перший заказ.
-Сьогодні шеф має приїхати. Треба буде додатково до обіду приготувати еклери. Він їх обожнює.-сказала Ді.
Визнаю що за час перебування тут, а це вже цілий місяць, я жодного разу не бачила цього спонсора завдяки якому я тут. Але сьогодні все виправиться. Думаю що багато кому цікаво, чи зявився у мене хлопець, так я вас розчарую(а когось можливо і порадую) бо ні, він у мене не зявився. І якщо місяць тому прочитавши листа від Антона я сказала собі що забуду його то не так це зараз і легко. На вихідних повністю до-розкладала речі в шафу і зловила себе на думці що непогано було б побачити пару чоловічих сорочок поміж моїх суконь. Непогано б було на тумбі з взуттям побачити не тільки свої красовки але і чоловічі. Я дурію. Це дійсно так, бо мені 20 років а я крім нещасного кохання більше нічого і не мала. Обідно,правда? Іра і Кароліна з своїми "женихами" постійно в інсті а в мене ця програма взагалі стоїть на місці. Останнє фото опубліковано місяць тому коли приїхала у Париж. Отак от скучно я живу. 
-Ей,Аделіна, ти чого зависла?-спитала наставниця
-Вибач, задумалася.
Як ви зрозуміли з нашим головним кондитером відносини просто чудові. І ні, я не перебільшую, не зважаючи на те що вона старша за всіх нас тут, вона спілкується з нами як з подругами, не дає накази а просто просить щось зробити, ну не начальник а мрія. Крім мене тут ще є пятеро дівчат. З універу ще поїхала Діана і Каміла але вони вибрали собі іншого наставника, я ж прибилася до Дінари, або ж як вона нам сказала в перший день до Діни. Особисто я кличу її Ді або Діна. І вона не злиться. Короче не начальниця а мрія.