43. Вечірка у друзів

Того ж вечора в будинку Аркадія Ільєнка, давнього товариша Олександра Рибченка, влаштували розкішний бенкет на честь ювілею бренду «Минтай у смаку». Гостей було безліч: дипломати, кулінари, журналісти та колишні партнери. У залі панувала м’яка музика скрипки, на столах — текила й келихи з гливковим вином.

Світлана приїхала зі Світланою й камерою Марини, бо розуміла: на такому святі може з’явитися новий свідок. Під час вечері один із друзів, пан Ігор, випив келих вина і, підсвітлений ліхтариком, осмілів зізнатися:

— Я бачив, як вона вмивала руки в тому підвалі, — прошепотів він і трохи перекосив при цьому обличчя. — Я нікому не казав… але тоді вона витягнула якийсь аркуш…

Світлана миттєво опустила вилку і записала фразу в блокнот: «вмивала руки в підвалі».

— Де саме? — запитала репетиторка, піднісши келих.

— Біля резервуару води давнього, — промовив гість, — у кімнаті, де постійно прохолодно.

Світлана зрозуміла, що цей свідок виводить їх ближче до резервуару, про який говорилося в щоденнику. Іронія полягала в тому, що свято, створене для торжества, стало ареною для важливого свідчення.

— Дякую, пане Ігоре, — подякувала вона одразу, — самоусвідомлення — це рідкісний дар, навіть серед друзів.

Вона занотовувала підозрілого гостя як свідка №7 і при цьому відчула: фрази, промовлені в гучному колі, іноді спускаються до підвалів, де і народжується справжня правда.