37. Підслухане інтерв’ю

Розслідування набрало нової гостроти, коли Марина Коваль отримала доступ до закритого запису телефонної розмови інспектора Литвиненка з джерелом у прокуратурі. Без сторонніх вона підключила мікрофон прямо до диктофона «Пульс TV» та натиснула «Запис».

— Сергію, — почав таємний співрозмовник, — у нас є варіант «оперативної закупки» натомість офіційної експертизи. Зрозуміло, що з публічним протоколом можна запізнитися на цілий тиждень.

— Ви пропонуєте не чекати результатів ДНК і хімії, а просто купити зразки? — перепитав Литвиненко скептично.

— Так, — підтвердив чоловічий голос, — це допоможе нам «забути» деякі моменти й закрити це гучне розслідування до того, як воно заволає надто голосно.

Світлана заціпеніла, коли прослухала цей уривок упершу ніч.

— Оперативна закупка… — повторила вона зі зловісним спокоєм. — Це означає, що хтось хоче закрити справу, не розбираючись у деталях.

— Ми маємо оприлюднити це в ефірі, — вирішила Марина, — щоб поліція не змогла відмахнутися.

У студії за декілька годин зібралися найближчі учасники: Світлана, Анна, сам Литвиненко й, звісно, Марина. На великому екрані репортерка включила уривок інтерв’ю:

Джерело: «…оперативна закупка…»
Литвиненко: «…декілька моментів…»

— Це підриває офіційну версію «нещасного випадку», — промовила Світлана до камери. — Бо правда більше, коли мовчки слухаєш, ніж коли креслиш схеми протоколу.

Поліція миттєво опинилася під суспільним тиском: інспектор Литвиненко, хоч і був проти публічності, мусив визнати на екрані, що «треба розслідувати до кінця».

— Тепер не залишиться сумнівів у глядачів, — підсумувала Марина. — Світлана, ваш мовний аналіз потужніше за будь-яку оперативну закупку.

Іронія полягала в тому, що найпотужніший доказ народжується тоді, коли просто «підіймаєш слухавку» та слухаєш, а не ламаєш голову над сухими паперами.