35. Ніч у морзі

У пітьмі довгого коридору моргу Світлану супроводжував лише ліхтарик доктора Рибка — по стінах стелилися довгі тіні, а кожен звук здавався голосом минулого. Вони отримали дозвіл приїхати сюди поза графіком, адже тільки на тілі Рибченка можна було знайти справжню підказку.

— Дозвольте мені працювати руками, — попросив судмедексперт, знімаючи з полиці прозору плівку.

Світлана уважно оглядала кожен сантиметр крижаного покриву, що вкрив тіло магната. Над грудьми блищала крапля крові, обрамлена колом крихітних кристалів. У цей момент доктор акуратно підчепив фольгу, обгорнуту навколо чогось м’якого.

— Дивіться, — сказав він, — під крижаним покривалом щось загорнуте у фольгу.

Репетиторка обережно розгорнула папірець: на ньому були координати незнайомого промислового району — точні цифри з латинськими літерами: “47.221°N, 39.720°E”.

— Це новий склад, — тихо промовила Світлана, — і судячи з усього, саме там відбувалося виготовлення «мертвої води».

Ліхтарик Рибка ковзнув по стінах — вони були вкриті шаром старої фарби, що тулилася плямами, немов крила метелика.

— Погляньте, — прошепотів він, — ці плями мають склад, який використовував наш кулінар. Згадайте його типові бляклі кольори…

Світлана стисло кивнула:

— Знаю. Ми маємо останній епізод нашого квесту — ніч у морзі відкрила остаточний пазл: розслідування веде нас до координат і фарби, що тримає слід кулінара та його синтетичної алхімії.

Вони вийшли з моргу, несучи з собою записку й плями фарби на рукавичках. Ніч завершилася, але розслідування тільки починало руйнувати лід змов та таємниць, які десятиліттями лежали під крижаною поверхнею.