33. Медіа-війна

Тим часом у студії «Інформпром» розгорілася справжня інформаційна буря. Колишній колега Марини, Пан Олексій, який тепер вважав себе головним «експертом з усього», записав критичний ролик, де називав сюжет «Пульс TV» дешевим піаром без жодних доказів.

— Ви показали порожні полички і кілька шматків льоду, а тепер хочете видати це за сенсацію! — вигукував він у кадрі.

Не гаючи часу, Марина організувала екстрений прямий ефір у відповідь. Вона вивісила на екрані скан протоколу допиту Анни й фотографії знаку на морозильнику.

— Пан Олексію, — звернулася до камери Марина, — ваше твердження про відсутність доказів є надто голосним твердженням за відсутності експертизи! Я приношу вам оригінали документів і свідків в ефір!

В студію ввірвалася Світлана з Анною та пані Марією, тримаючи в руках пожовклі знімки й записки «Сома». Інспектор Литвиненко, врівноважений як завжди, лише похитав головою, але очі його світилися прихованою гордістю.

— Пан Олексію, — продовжила репетиторка, — дозвольте показати вам разом із шановними глядачами, що від аналізу факту до критики сюжету — один крок. І цей крок зроблений за допомогою лінгвістики та фотографії.

Студія вибухнула аплодисментами: глядачі в чаті закликали «зупинити Олексія» та «показати більше фактів». Марина влаштувала інтерактивне голосування: «Хто на боці істини — напишіть “Я за реальні докази!”».

— Ось так, дорогі друзі, — підсумувала вона, — медіа-війна закінчилася блискавичною перемогою фактів. А справжня журналістика — це не балачки, а здатність довести правду.

Світлана потисла Марині руку:

— Командна робота вражає більше, ніж поодинокі коментатори.

Іронія ситуації полягала в тому, що телебачення, яке могло роз’єднати, об’єднало всіх навколо однієї ідеї — розкрити справжню історію, приховану під крижаними уламками та літературними кодами.