Наступного дня, коли Світлана та Анна з’явилися в тісному під’їзді старого панельного будинку на вулиці «Тиша», сусідка-рибалка, пані Марія, яка мешкала на першому поверсі, випромінювала невимушену педантичність. Вона несла під пахвою стару папку з пожовклими аркушами, вкритими застиглими від часу рибальськими схемами.
— Добрий день, — привіталася сусідка, спиною опираючись об потерту дверну раму. — Я знайшла дещо цікаве в старій скрині чоловіка. Може, ваші детективи зацікавляться.
Світлана з рукою на серці прийняла папку:
— Пані Маріє, що ж там у вас такого цінного?
— Фотографії з архіву: тут постачальник і мій покійний дядько Олександр Рибченко ще в 90-х обговорюють новий бізнес-план. Подивіться уважно на морозильник позаду них.
Вони вийняли фото: на ньому двоє чоловіків стоять біля величезної металевої шафи, а на дверцятах чітко видніється знак — три нерівні лінії, немов три луски риби під кутом. Той самий символ, що фігурував у ескізах «Сома» й на коробах зі «стальною» іржею.
— Це точно той же знак! — вигукнула Анна.
— Значить, — продовжила Світлана, — кухар Максим колись працював на конкурента Рибченка. І цей знак — печатка постачальника «мертвої води».
Пані Марія похитала головою:
— Мій дядько вважав цього бізнесмена надійним партнером, але щось пішло не так. У результаті поставки раптово припинилися, а шафа залишилася — зі знаком.
Репетиторка провела лінійкою по фотографії, ніби виписуючи орфографічні правила:
— Це відкриває новий список підозрюваних. Той, хто використовував «мертву воду», мав доступ до цього знака. І тепер я знаю, куди звернутися наступного разу — до адреси, що вказана на знімку.
— Сусід-рибалка стає нашим свідком №1, — усміхнулася Марина. — Хто б міг подумати, що рибалки мають таке чудове досьє!
Світлана акуратно повернула фото до конверта:
— Дякую, пані Маріє. Ви допомогли нам зрозуміти, що минуле часто повторюється з тією ж іронією. Тепер черга нам розшифрувати, що за бізнес стоїть за цими лініями.