Після відкриття тайника Світлана відіслала Анні швидкий SMS: «Зателефонуй мамі, але не вдома». І справді, дівчина зателефонувала матері за її офісним номером — але вийшла не мама, а телефонна автовідповідь «Пульс TV», оскільки Марина задіяла свій портативний записувач.
— Алло, мамо? — чулося тихе дихання Анни.
Посеред її слів пролунав шепіт:
“Не зраджуй нас”
Дзвінок обірвався, немов тонка нитка, перерізана ножицями таємниці. Репетиторка підбігла до дівчини:
— Анно, що це було?
— Я… я дзвонила мамі, але вона не підняла слухавку. І раптом почувся чужий голос. — Дівчина стиснула телефон. — Голос сказав: «Не зраджуй нас».
Світлана втягнула повітря:
— Хтось прослуховує. І ця фраза — комусь дуже важлива, аби ми не розкрили справжніх імен.
Вона дістала маленький диктофон:
— Ми залишимо це записом. Це буде доказ у майбутньому.
Анна кивнула, але в очах у неї промайнув страх:
— Вони в меню сім’ї… вони всі разом?
— Це означає, — сказала репетиторка, — що мотиви наших підозрюваних — не лише матеріальні. Хтось вважав, що правда зруйнує їхній союз.
І в цю мить Анна зітхнула:
— Я почуваюся зрадницею, якщо розкрити це…
— Але ми шукаємо справедливість, — м’яко відповіла Світлана. — Навіть якщо шлях починається зі слів «Не зраджуй нас».