28. Ґустав і другий ключ

Після наукового відкриття команда повернулася до старої кухні Рибченків, де вже стояла порожня клітка Ґустава. — Папуга, брате, — промовила Світлана, відкриваючи дверцята, — твій час сяє яскравіше за будь-яку лампу.

Але на місці пустої клітки лежала записка:

“Claves en el hueco”

Папуга мав повторити цю фразу кілька разів, але замість крилатого ара з’явився докладний ескіз жалюзі та вентиляційної решітки. Репетиторка негайно зняла з голови Ґуставову кепку-шпильку, що ще залишилася, й обережно поклала записку у свій блокнот.

— «Claves en el hueco» — тобто «ключі в пустоті», — переклала вона. — Пустота може бути за жалюзі або в дірці в стіні.

Світлана повільно йшла вздовж стіни, обмацуючи кожну планку жалюзі. Марина знімала крупним планом, а Анна стояла поруч, готова фотографувати кожну знахідку.

— Ось воно! — вигукнула Світлана за жалюзі у підсобці. — Дірка, майже непомітна!

Вона доторкнулася до краю та злегка потягнула — отвір розсунувся, відкривши прихований люк глибиною в півметра. На дні лежав згорнутий картонний конверт із другою листівкою від «Сома» та ескізом рибальської мережі.

— Карта нових маршрутів, — прошепотіла Анна, фотографуючи ескіз. — Мережа рибальська, але це може бути схематичне зображення складу чи каналів вентиляції.

— Точно, — додала Світлана, — тепер цей ескіз — наш другий ключ. За ним ми знайдемо наступне місце, де ховаються відповіді.

Доктор Рибко опустився на коліно біля люка:

— Глибина говорить про тунель або підвал. Будьте обережні — там може бути щось більше, ніж просто порожнеча.

— Саме там — каже нам «Сом», — кивнула репетиторка, — і ми послухаємо його шепіт серед луски й зірок.