26. Пастка з паельєю

Світлана Бурякова, вдягнувши улюблену чорну сукню з блискучими ґудзиками, приїхала до ресторану «La Paella Mística» разом з Мариною Коваль, озброєною камерою та мікрофоном «¡Exclusiva!». Їхній «гастрономічний засід» планувався як бездоганний комбінаційний хід: під виглядом дегустації шеф-кухар Рибченків мав подати кілька варіантів паельї, а репетиторка й репортерка спостерігали б за кожним рухом персоналу й поміж сплесками оливкової олії шукали б підказки від «Сома».

— ¡Salud! — підняла келих з ігристим сидром Марина, — сьогодні ми куштуватимемо іспанську класику, але з українським присмаком інтриги!

Світлана кивнула в такт дзвону келихів і почала обережно нюхати аромат шафрану. Паелья поступово розставлялася у великих чавунних сковородах, із сочевицею, морепродуктами та легким вкрапленням перцю чилі. Гості ресторану милувалися цим «золотистим натюрмортом», а наші героїні водночас шукали не просто поєднання смаків, а найтоншу нитку, за яку можна потягнути, щоб розплутати клубок загадок.

Саме в той момент на мобільний телефон Світлани надійшла нова листівка від «Сома»:

“Шукайте серед шаф”

— Знайшла! — прошепотіла вона, спостерігаючи, як офіціантка відсуває кришку з полиці за барною стійкою.

Марина кинулася з камерою слідом, знімаючи кадри того, як із-за стирчачого шматка паельї визирала тоненька ручка шафи. Гострий звук скрипу нарізав публічно-підозрілий ритм:

— Оце так підказка, — прокоментувала Світлана, нахиляючись над поличкою: поміж баночок із солодкою паприкою й коробок з оливками визирав облідлий аркуш паперу, вкритий ледь помітними кристаликами.

Він містив лише два слова:

“Busca en sombras”

— Тобто «шукайте в тіні», — переклала репетиторка. — Пастка спрацювала: нам дали одну підказку, щоб ми пропустили іншу.

Вона гортала листівку, відчуваючи, як навіть запах шафрану здається тепер підозріло зрадливим. Кухар, що спостерігав за панянками з доброї відстані, раптом встав біля плити й загнув брову:

— Ви дійсно не пробували нашу нову суміш із м’яти та анчоусів? Вона ідеально доповнює смак морепродуктів.

— М’ята та анчоуси? — запитала Світлана, уважно придивляючись до рук кухаря. — Чудова ідея, але чи не спричиняє ця суміш несумісність із раніше знайденою «мертвою водою»?

Кухар розгубився:

— Я… я не пам’ятаю, щоб я використовував ці спеції в комбінації з рідиною.

— Правильно! — промовила Марина в кадр, — вам же треба інсценувати випадковість, щоб ніхто не запідозрив, що «мертва вода» могла потрапити сюди саме через цю шафу!

Саме таким було справжнє обличчя пастки з паельєю: іспанська пристрасність, ньюйоркський пафос телевізійного репортажу та холодна московська інтрига, підсунута серед шаф, де її не чекали.

Поки Світлана збирала аркуш у конверт, Марина вже дзвонила в редакцію: «Готуйте блоки новин, у нас з’явився новий доказ — паелья може вбивати не лише апетит!»