22. Таємні смаколики

Кухня «Минтай у смаку» у проміжках між вечерею та пізнім брейнштормом детективів здавалася спокійною: каструлі шепотілися між собою, на стільцях акуратно виставлені пляшки олії, а на столі дозрівав новий виклик — приготування рибного філе, «як у Карибському морі». Світлана зайшла перша, озброєна склянкою зразків спецій, яку їй передав доктор Рибко.

— Ви ж пам’ятаєте цю суміш із шипшини й червоного перцю? — запитала вона Максима, піднімаючи флакончик із яскраво-помаранчевою сіллю.

Кухар похитав головою:

— Це моя фірмова ідея: додає кольору й аромату. А які там можуть бути секретні інгредієнти?

Світлана уважно гортала блокнот, у якому красувалися підписи «suave», «fresco» і тепер — «suspicaz» («підозрілий»):

— Ця сіль допоможе маскувати присмак будь-якого… як би це делікатніше сказати… легкого присмаку отрути.

Максим поблід:

— Ви жартуєте?

— Ні, — усміхнулася вона, — це не жарт. За останніми лабораторними аналізами, ця спеція містить декілька препаратів, що приглушують гіркий присмак риб’ячого білка. І отрута, якщо її додано раніше, легко залишиться непоміченою.

У цей момент до кухні зайшла Марина з камерою:

— Ексклюзив! — вигукнула вона. — Ви чули пані Бурякову: таємні смаколики здатні ховати більше, ніж сіль і перець!

Світлана повернула до неї обличчя, у якому промайнула іскра:

— Я з’ясовую постачальників кожної спеції, — продовжила вона, — бо в лінії поставок ховаються нові підозрювані. Кожен, хто дає вам пляшечку «сюрпризу», може бути спонсором отруєння.

Кухар нервово підводив погляд:

— У мене є контракти з трьома постачальниками… — почав він.

— І ми перевіримо їх усіх, — рішуче сказала Світлана. — Бо тільки так дізнаємося, хто сприяв створенню цієї «сольової аури» зі смертельним присмаком.

Камери закрутили новий репортаж, а на кухні запах спецій перетворився на витончену пастку, де аромат стає доказом. Таємні смаколики виявилися не просто кулінарною хитрістю, а ключем до імені того, хто замислив злочин.