16. Ранковий допит

Сірий світанок заглянув крізь високі вікна дільничного відділку, освітлюючи стіл із купою паперів, на якому стояв інспектор Литвиненко. Перед ним сидів Максим Коваленко — шеф-кухар, що виглядав, ніби заблукав у кулінарних вибухах та кулінарних загадках одночасно. Поруч, ледь помітно, стояла Світлана Бурякова з її вишуканим блокнотом, у кишені якого вже приготувалися кілька записок про «мертву воду» та інші мовні пастки.

— Пане Коваленко, будь ласка, розкажіть про час останньої вечері, — почав допит Литвиненко, опустивши очі на свій годинник. — Ми фіксували, що охолодження морозильної камери було вимкнене приблизно о десятій годині вечора. Ви стверджуєте, що саме тоді подавали страви?

Максим відкашлявся, наче намагався відкашляти зайві подробиці.

— Я готував «Минтай у смаку» близько о сьомій, — сказав він тихо, — потім пішов о дев’ятій, щоб перевірити запаси в холоді, і більше до камери не підходив.

— Пані Бурякова, — звернувся інспектор до Світлани, — чи можна почути ваші зауваження?

Репетиторка, обережно прокрутивши у руках ручку з кришталевим гравіруванням, кинула на столі нотатку, що виглядала цілком невідповідною обстановці:

«О 21:12 — «agua muerta» в закритій партії філе. Хто мав доступ?»

— Зверніть увагу, сер, — промовила вона м’яко, — у кишені пана Коваленка ці нотатки з’явилися не випадково. Ми тільки що виявили, що «мертва вода» могла бути додана до рідини, яка зберігалася саме в тій камері. А за його версією виходу о 21:00 має залишитися слід.

Інспектор підібрав брови:

— Ви підкладаєте йому «докази», пані Бурякова?

— Ні, шановний, — відповіла вона з холодним блиском гумору, — я просто нагадую, що навіть найміцніший мороз може розтанути під тиском дискусії.

Максим помітно здригнувся: тремтячі руки зачепили край його куртки, і звідти випала лікерна пляшечка без етикетки.

— Що це? — здивовано спитав інспектор.

— Може, це «мертва вода» майбутніх виплат? — усміхнулася Світлана і, не втримавшись, додала: — Або дуже екстравагантний подарунок.

Литвиненко схопив пляшку, уважно оглянув:

— Цей флакон не реєструвався на жодній партії рибних поставок.

Коваль зніяковів:

— Я… я не знаю, звідки він узявся.

— Тоді маємо невідповідність у часовій лінії, — підсумував Литвиненко. — Ви стверджуєте, що пішли о дев’ятій, а пляшка з’явилася о 21:12…

У цю мить Світлана, розв’язавши шарф, неначе вчителька, що демонструє вправу, витягла з блокнота копію документа про постачання «мертвої води» заднім числом на ім’я Коваленка. Іронія розслідування досягла свого апогею: кухар заплутався в хронології, а поліція мусила повернутися до дрібниць мовного характеру — там, де кожне слово, як кришталева крапля, виблискує правдою.