Минтай під наркозом

15. Домробітниця говорить

Одразу після ефіру Валентина Петрівна, домробітниця родини, з’явилася в кабінеті Світлани з таким виразом обличчя, наче щойно втекла з декорацій народного театру. У руці вона притримувала грубі робочі рукавички, а в голосі відчувався легкий тремор.

— Я… я почула щось дивне, — почала вона, — коли готувала вранці підлогу біля морозилки. Ніби риба… плакала.

Світлана м’яко кивнула:

— Продовжуйте, будь ласка.

— Потім я побачила руку — саме ту, що ховала ключ від сейфу в глибині камер. Вона була в рукавичці, — домробітниця показала на згин ліктя, — і я подумала, що то привид якогось покійника…

Анна заціпеніла: ця деталь збігалася з кодовими словами «cola» й «silencio» — адже ключ міг бути захований серед контейнерів, які ніхто не перевіряв.

— Дякую, пані Валентино, — сказала Світлана. — Ви чітко описали, де і коли бачили цю руку. Тепер нам потрібно перевірити камери саме в той час, щоб з’ясувати, чи це рука кухаря чи чийсь фальшивий привід.

Домробітниця зітхнула з полегшенням:

— Я рада, що змогла трохи допомогти. Але боюсь, що правда… дуже холодна.

Світлана усміхнулася:

— Саме там, серед льоду, часто криється справжній спогад. І ми його обов’язково знайдемо.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше