У наступному кадрі «Пульс TV» знову показував Максимa Коваленка в його фірмовій кухарській формі. Репортерка Марина з піднятими бровами запитувала:
— Шефе, чи правда, що ви подавали «pescado crudo» у вечір загибелі?
Максим схлипнув і шепнув у мікрофон:
— Це всього лише “сира риба”, без жодних таємних добавок. Я навіть не знаю, чому про це говорять.
— ¿Por qué lo dijiste так? — підхопила Марина, — адже це могла бути важлива фраза! Чи не так, пані Бурякова?
Світлана, що сиділа поруч, витягла блокнот і записала: «pescado crudo — санкціонована подача чи навмисне плутання?». Вона уважно спостерігала за руками кухаря, що тремтіли, наче він стояв перед аудиторією з диктантами замість ножа.
— Максиме, — ввічливо звернулася репетиторка, — чи часто ви згадуєте «crudo» в своїх кулінарних термінах? Бо для багатьох воно звучить як «сирий секрет».
Кухар похитав головою:
— Я звик говорити «crudo» тільки про свіжість. Нічого більше.
Але погляд у його очах промовляв те саме, що й пляма на сорочці: трохи крові, трохи ікри, трохи прихованих інгредієнтів. Світлана оформила висновок:
— Якщо «crudo» тут — не просто прикметник, а частина коду, ми повинні перевірити процес приготування страв уночі. І почати слід з кухні, де навіть підсвічена камера могла пропустити найдрібніший рух.