Тим часом, поки команда готувалася до перевірки складу, Світлана вирішила з’ясувати, що означає інша загадкова фраза, знайдена на упаковках. У її нотатнику красувалися два слова: agua muerta. Хоча буквальний переклад — «мертва вода» — звучав так, ніби хтось вилитий із сторінок магічного реалізму.
— “Мертва вода” — це може бути парадокс, — обмірковувала репетиторка, згортаючи екран планшета. — Але в легендах вона означала отруйну субстанцію, яку добували з риб’ячих нутрощів.
Вона взяла свою книжечку із цитатами з Маркеса, відкрила на сторінці із «Століттям самотності» й зачитала уривок про місцеву легенду:
“У селі розповідали про темні озера, де риба вмирає двічі — спочатку в очах, а потім у воді…”
— Ось ми й маємо відповідь, — сказала Світлана, — хтось міг узяти цю легенду й виготовити речовину, схожу на дистильовану воду, додавши витяжку з риб’ячої ікри.
Вона підклала до лупи невеликий флакон із безбарвною рідиною, знайдений у ході несанкціонованої експертизи. Після кількох крапель реагенту вона побачила слабкий зелений відтінок, — типовий для рідин із сивухою.
— Значить, — підбила підсумок репетиторка, — наш злочинець замаскував отруту під «звичайну воду». Ідея «agua muerta» мала відвести підозри, мов той приємний епітет в іспанській поезії.
Ґустав тим часом повторив улюблену фразу:
— “Cuidado con el agua” — остерігайтесь води.
— Чудово, — посміхнулася Світлана, — ви вчите нас іспанської, а ми — виживати в детективній історії. Далі — на склад, ми мусимо знайти джерело цієї містичної «мертвої води».