12. Таємничий “Сом”

Наступного ранку, коли каву ще не встиг випитати навіть сам власник «Минтай у смаку», Світлана виявила на своєму робочому столі таємниче конвертоване «послання від Сома». Без поліграфа було ясно: хтось витратив на це не менше часу, ніж на ті найскладніші підрядні речення, що дівчина тільки вчора перекладала з іспанської.

На конверті — акуратний чорний силует сому, розташований над написом «Сом». Усередині — листівка: на матовому картоні змальовано дрібні лусочки риби, а внизу витонченою каліграфією прочиталося:

Тиша й холод зустрічаються тут

Світлана обережно провела пальцем по фразі — так само, як перевіряєш відмінювання дієслова в підручнику. І моментально зрозуміла: «тут» не її кабінет, не морозильник Рибченків і навіть не студія «Пульс TV». Це мала бути якась зовсім інша локація — та, що прихована під шаром мовчання й льоду.

— Анно, — поправила вона окуляри й покликала доньку магната, — у нас нова домашня вправа: визначити, куди веде ця шпарина між словами.

Анна прочитала фразу й здивовано підняла брови:

— Може, це підвал? Там завжди холодно, і ніхто не говорить нічого — тиша й холод.

— Абсолютно влучно, — підхопила Світлана. — І не лише підвал, а старий склад на задньому дворі, про який не говорить жоден туристичний путівник. Ми з інспектором маємо перевірити це місце, поки хтось не переробив підказку.

У той самий момент Ґустав, який прилетів на плече Світлани, голосно скрикнув:

— “El silencio trae la verdad” — мовчання приносить істину.

— І ось вам підтвердження, — іронічно усміхнулася репетиторка, — навіть наш пернатий радник згоден, що місце злочину ховається там, де навчання зупиняє голос.

Після цього Світлана склала листівку в папку «Експертиза» і зібрала команду для рейду на старий склад. Було відчуття, ніби кожна луска на картинці тримала в собі таємницю, а дрібний шепіт льоду кликав за стіни, куди ще ніхто не ступав.