5. Вечеря у «Минтай у смаку»

Вечір опустився над містом тихо, неначе перша крапля оливкової олії, що падає в розжарену сковорідку. Світлана Бурякова, звикла до форматних стін свого кабінету, цього разу сиділа за масивним дубовим столом у ресторані «Минтай у смаку». Повітря наповнювало делікатне мерехтіння свічок і ніжний аромат цитрусових трав — сюди приводять гостей, котрі готові платити не лише за смак, а й за інтригу.

Анна Рибченко, все ще бліда після подій дня, тримала в руках меню, але перейшла до копирсання в записнику Світлани. На сторінках були помітки: «suave — м’яко», «fresco — свіжо», «cola — черга/хвіст». Репетиторка зосереджено спостерігала за поведінкою всіх за столом — бо ж вечеря у сім’ї рибного магната завжди служить не лише для втамування голоду.

Праворуч від Світлани — Максим Коваленко, шеф-кухар з ахілесовою п’ятою нервозності: він акуратно викладав на тарілки скибочки «минтая» у трьох різних соусах. Його рука трохи тремтіла — мабуть, від бажання не лише подати страву, а й виправдати власну участь у кулінарній драмі. «Suave, ¿verdad?» — сказав він із задушевною усмішкою, наче просив репетиторку підтвердити, що все під контролем.

Ліворуч стояв інспектор Литвиненко, який із виразом «я тут ні до чого» намагався втримати стриманий вигляд. Він уважно дивився на кожне перчине зернятко, мовби шукав у ньому доказ того, що під соусом ховається щось більше, ніж аромати естрагонового поля.

— Пані Бурякова, — промовив він, піднісши келих із білим вином, — ваша думка про «fresco» у цьому контексті? Адже це слово може значити не тільки «свіжий», а й «несподіваний»…

Світлана легко підняла келих, ніби вчителька, котра перевіряє вправу на читання:

— “Fresco” тут — як холодна вода в літню спеку: спочатку освіжає, а потім виявляє всі приховані смаки. Якщо ж говорити про «несподіваність», то я б додала: сміливо подана ідея готувати «минтая» в трьох соусах могла шокувати більшість гостей, але не нас з вами.

У цей момент Ґустав, який непомітно прилетів із клітки оператора, спустився на стіл і спробував гострящу суницю, залишену для десерту. Замість люб’язного «¡Hola!» він цмокнув дзьобом і тихо муркнув:

— “El plato está interesante”.

Анна глибоко вдихнула й записала: «інтересантне блюдо» — чудова нагода пояснити значення ідіоми «interesante» не лише в іспанській, а й у сімейних інтригах Рибченків.

— Ви чули? — прошепотіла Світлана гостям. — Наш пернатий епікурійський критик відзначив, що страва «цікава». А зважаючи, що раніше він казав «encantado» і «sal marina», можна зробити висновок: кухня рибного бренду рухається в бік гастрономічних експериментів із присмаком таємниці.

Максим натягнув усмішку, а Литвиненко, опустивши погляд, зробив запис у своєму записнику: «цінний свідок — птиця».

Раптом Анна, яка зазвичай тихо ковтала їжу, випалила:

— Я не розумію, чому ніхто не звертає уваги на холодильник у кутку? Він весь у пропаших від молока плямах…

Усі замовкли. Репетиторка похитала головою:

— Тому що правильно помічати деталі можна лише тоді, коли вмієш читати між словами. І навіть у плямах може ховатись ключ до того, куди ми рушимо наступного разу.

Світлана допила останній ковток вина. Вечеря, здавалося, була звичайною, але її гострий зір і уважне вухо підказували: за кожним «suave» чи «fresco» криється підказка, здатна розколоти навіть найміцніший лід кулінарної таємниці.