3. Перший дзвінок

Світлана Бурякова застигла над підручником із неправильними дієсловами, коли в її телефоні пролунало несподіване сповіщення. Замість звичного «новий урок із повторенням» — суворий голос інспектора Сергія Литвиненка, який не звик марнувати слова.

— Пане Бурякова… перепрошую, пані Бурякова, — почав він із офіційною формальністю, — у домі Рибченків знайдено ознаки танення льоду та кілька крапель крові. Прошу вас прибути негайно.

Світлана підняла брови, злегка відклавши підручник. Уявіть: вона — репетиторка з іспанської, а не слідчий із сюжету серіалу, але голос поліції звучав так, ніби перед нею стояв не стіл із конспектами, а місце злочину.

— Пане інспекторе, — відповіла вона м’яко й водночас впевнено, — я вже пакую свої нотатки та граматичні зошити. А що ж сталося з уроком?

У машині Литвиненко створився контраст: позаду — папки з протоколами, а поруч — дипломована філологиня, котра вважає, що навіть найзаплутаніший злочин починається з неправильно відмінкової форми.

— Там і крига, і кров, — пояснив інспектор, — і мені потрібна ваша допомога, аби розшифрувати кілька фраз, знайдених на крижинці.

Світлана відчула звичне збудження: у класі це називали «літературний інтриг». Вона поправила шарфик, вийняла з портфеля два ручні блокноти — для нотаток і для цитат з Маркеса — та запитала:

— Яка фраза? І чи не настав час навчитися розрізняти підключений нічний ліхтар і випадкову краплю води?

Інспектор посміхнувся в дзеркало заднього виду:

— Вам доведеться навчити мене нового уроку.

Прибувши на місце, Світлана побачила кухню з відчиненими холодильними дверцятами: на підлозі тягнулася крижана смуга, а біля неї — єдина кривава крапля, що блідо переливалася під лампами. Репетиторка уважно оглянула кожен сантиметр плитки, немов перевіряючи вправу з лексики.

— Які підказки — — спитала вона ледве чутно, — ховаються серед танучої криги?

Литвиненко поклав на стіл аудіозапис із камер спостереження; звідти лунав дзвінкий звук крапель, який наче очікував точного перекладу. Світлана ввімкнула диктофон, опустила в запис свої думки й мовні аналізи. Кожна фраза могла виявитися вирішальною.

Урок починався не з «Buenos días», а з таємниці, за якою репетиторка мусила встигнути раніше за поліцію.