2. Папуга-Ґустав

Світлана ще не встигла відійти від враження після уроку, як уже почувся той самий шарудливий голос із клітки в кутку вітальні. Папуга-ара Ґустав, який до цього демонстрував виключно ввічливу двомовну азбуку «¡Hola!», «¿Qué tal?» і «¡Adiós!», сьогодні вирішив видати справжню «сенсацію»:

— “El pez está encantado”, — пролунав голос.

Усі присутні настовбурчили вуха: Анна впала обличчям у підлокітник, Максим-кухар схопився за голову, а Світлана відчула приємний мороз по шкірі — але це був не холод із морозильної камери, а справжній «детективний лоскот» у шлунку.

— Чекайте-но, — про себе промурмотіла репетиторка, відставивши в бік підручник. — «Encantado» означає «зачарований» або «щасливий». Цікаво, які саме чарівні властивості має ваш рибний дім?

Вона з поставою людини, яка одночасно і спостерігач, і учасник, зробила крок до Ґустава й підійшла майже впівкроку:

— Ґуставе, друже, — лагідно промовила вона. — Скажи ще раз, якщо можеш, і не забудь, для чого тобі морська сіль.

Папуга хитнув головою, розправив барвисті крила, так ніби готувався до польоту, і вимовив із місцевою нью-йоркською вимовою:

— “El pez está encantado... ¡y quiere sal marina!”

Анна затремтіла: вона намагалась підгледіти, чи не дрібнить кухонна ступка щось, що пахне по-іспанськи, але помилки учня тут не було — папуга чітко вказав: риба «зачарована» і «хоче морської солі». Іронічні нотки перетворилися на крижані підказки — хтось навчив пернатого шпигуна саме тієї фрази, що свідчила про дещо більше, ніж банальне «качка вітаміни захотіла».

Максим, який до цього часу намагався стерти з рук сліди кухонної солі, раптом став надто блідий — і не тому, що згадав рецепт супу. Інспектор Литвиненко, який сидів у кріслі навпроти, спробував знецілити ситуацію стандартним запитанням:

— Репетиторко, папуги взагалі-то люблять повторювати все, що почують… Може, хтось із господарів будинку часто вимовляє цю фразу, от і папуга запам’ятав?

Світлана лише посміхнулась крізь зуби, витягла свій лаконічний блокнот і записала: «Ґустав: свідок–мовознавець?».

— Інспекторе, — відповіла вона в той самий іронічно-доказовий тон, який так рідко сприймався поліцією всерйоз, — я звернула увагу не на просте повторення, а на контекст: жоден із членів родини не згадував «encantado» у звичайному житті. Тому ця фраза — не просто випадкова цитата, а ключ до розуміння, на чому зосереджена увага вбивці.

Поки учасники сцени збиралися з думками, Анна обережно підійшла до клітки, тримаючи в руках жменю морської солі. Птах, немов чулося зібране натовпом запитання, клюнув на сіль і знову повторив:

— “¡Y quiere sal marina!”

— Дякую, друже, — сказала Світлана, знизивши голос, — ти дав більше, ніж урок граматики. Тепер у нас є доказ, що особисто вносилося до страв чи напоїв під виглядом «декору» — і це може бути не зовсім декор.

За її словами повисла мить мовчання, наче в очікуванні вибуху детективного трилеру, але господарі будинку, схоже, були готові лише до сімейних звичок і кулінарних пояснень. Хто б міг подумати, що папуга-розумник стане своєрідним шпигуном із власною афінською вимовою та підказками підкреслено загадкового характеру?