Світлана Бурякова з’явилася в родині Рибченків, як зірка телешоу «Ексклюзиви з підозрою»: у руках — підручник із іспанської, на вустах — легка посмішка, а в серці — невимушена гордість за вибір професії, коли навіть найпростіші дієслова можуть виявитися смертельно небезпечними. У просторій вітальні запахало цитрусовими солодощами й свіжою ідеєю: «¿Cómo se dice “сімейний скандал”?» — репетиторка була готова вчити Анну Рибченко будь-чому, аби лише дівчина не плуталася у фразах.
Та раптом Ґустав, папуга-ара із забавним пір’ям і ще більш забавнішим характером, який зазвичай чемно повторював лише «¡Hola!» та «¿Qué tal?», раптом вигукнув «¡Cuidado con el pez!». У пухнастих долонях Світлана застиг перстень: це не був жарт. Анна завмерла, бивши стілець коліном, а на бордюрі морозильної камери спалахнув приємний холод, неначе вітаючи кожного гостя «Минтай у смаку».
— Я так розумію, ти вже вивчаєш складні ідіоми? — запитала Світлана, намагаючись не показати, що у грудях затьмарилося від короткого шоку.
— Та я… я просто сліди криги помітила, — спробувала виправдатися Анна, але слова линули так само невпевнено, як птах летить у закритому приміщенні.
За вікном підкрався вечір, і відчуття було таке, ніби всі рибні фігури на поличках кухні ожили, а в середині кожної риби визирала жадоба зізнатися у секреті. Репетиторка, зробивши вигляд, що уважно читає нотатки, водночас окинула поглядом столик із хрестиком із червоної нитки — подарунок Анни для домашньої атмосфери.
— Добре, Анно, — продовжила Світлана, ховаючи за спеку голосу щось на кшталт «Усе тільки починається». — Повторимо ще раз: «¿Dónde está el pescado?» — де риба?
— ¿Dónde está el pescado?.. — Анна шепнула і злегка скрипнула стілецем, — І… у морозилці?
І тут теплий літній вітерець заграв у віконних шторах, немов віщуючи, що риба за стінами кімнати теж має що сказати.