Стояти на одному не варто. Слова. Ми різні

Недавно, мені в голову прийшла така думка, а чи швидше сказати фраза: " ми завжди мріємо чогось досягти, але як тільки це відбувається, ми забуваємо про найважливіші речі". На превеликий жаль, мушу визнати що це так і є, тому що ми якщо щось починаємо робити, ми входимо в усю цю ситуацію, ми не думаємо про щось інше, ми думаємо тільки про одне; звісно це класно, коли ви йдете до своєї цілі, проте завжди варто пам'ятати, що є і інші речі. В деяких випадках  навіть набагато важливіші речі, ніж ваша ціль. 

Також хочу звернути увагу на ваші висловлення, і на те, що взагалі, в повсякденному житті, вилітає з нашого рота, тому що, як то кажуть: "слово не горобець - вилетить не спіймаєш". Я не та людина, яка може когось осуджувати за її зовнішній вигляд, чи загалом за все. Я не та, хто може когось критикувати. Чому? А все тому, що я просто не маю на це права, бо хто я така? Хто я така, яке я маю право когось осуджувати, принижувати чи критикувати?

 Кожна людина індивідуальна, особлива по-своєму, та відрізняється від інших. Ми у світі такі одні та неповторні, але багато чим ми подібні. Звісно зовнішністю будуть різні всі, але подібні ми будемо характером, подібні ми будемо вчинками, а особливо - своїми необдуманими словами. Навіть людина, яка навчена неймовірно вибагливим манерам, всерівно в своєму житті скаже щось таке, що образить когось. Ми не ідеальні, ніхто з нас не ідеальний. 

Треба знати, що не варто критикувати себе за те, що хтось колись щось нам сказав. Ми для себе варті більшого, ніж ті люди, які пробували нас принизити. Ті люди, які нас винили, ті люди, які самі винні у чомусь в нашому житті - ось вони ні на що не заслуговують, тільки вони.