- Всіх, хто їде на базу відпочинку, просимо підійти до головного входу інституту. Вас чекає автобус. – Оголосило місцеве радіо.
- А чого їдуть? – Захвилювалися бібліотекарки.
- Як це чого! Чого їздять на базу відпочинку, як ви думаєте? – Охоче встряв у розмову Микола, що саме зайшов до бібліотеки. – Звісно відпочивати!
- А хто їде?
- Їдуть всі бажаючі. А ви хіба не чули?
- Ні! Нам ніхто не казав.
- Ну як же! По всім відділам начальники записували бажаючих.
- Як це можливо! В робочий день? – Засумнівалися бібліотекарки.
- Тю! Невже ви думаєте, що з Діпрошахтом щось трапиться, як вас один день на роботі не буде?
Бібліотекарки на мить замислились і видно дійшли висновку, що таки точно: нічого з Діпрошахтом не трапиться. В повітрі запахло грозою. Бібліотекарки почали червоніти від образи на начальника відділу.
Бібліотека входила до складу відділу допоміжних служб. Бібліотекарки вважали, що їх завжди обходять соціальними благами, починаючи з премій і закінчуючи путівками на оздоровлення та відпочинок. Правда це було чи ні – мені не відомо, але слова підступного Миколи впали на благодатний ґрунт.
- А наш начальник нам нічого навіть не сказав! Він отак завжди про бібліотеку забуває! Зараз я йому останні волосини на голові повищипую! – Завелася старша бібліотекарка.
Обидві працівниці бібліографічних справ вилетіли у двері й затупотіли коридором у напрямку начальницького кабінету. Після них і Микола, не привертаючи більше до себе уваги, покинув читальну залу.
Микола був ще той баламут і провокатор! Ніколи не зрозумієш, чи він бреше, чи жартує, чи каже правду. Все, що він говорив, він говорив флегматично з тугою й нудьгою в голосі. Завжди як стороння незацікавлена особа. Цього разу він збрехав бідним наївним бібліотекаркам, скориставшись їх невіданням, що наші співробітники їхали на базу для виконання господарських робіт. Звичайно, це ліпше було б назвати жартом, ніж брехнею, але бібліотекарки, що повернулися від начальника, так не думали.
- Де цей гад? Де цей паскудник Микола? – Волали вони. – В якому світлі виставив він нас перед начальником!
Але Миколи й слід простив.
Відредаговано: 09.10.2019