Михайлівський. Порвані троси
.......
👥👥👥
- То як ти говориш? Доки всі разом - навіть обпечені крила можна загоїти?
- Так. Головне вірь в це. І все буде саме так, як ми захочемо. Головне не здаватися. Заради нас… Заради тебе… Олега в решті решт…
Очі Григорія змокріли. Він вчепився мертвою хваткою в колись білосніжне простирадло. Стис так, що і без того бліді, тремтячі пальці стали мертво - білими.
- Все загоїться кажеш? А мої ноги? Загояться, га? А очі Марини? А знаєш, у неї ж є донька. Маленька така… І Марина її не побачить, вже не побачить… А Олег… - Гриша відвернувся. На обпаленому і такому змученому лиці проступили гнів та безпорадність.
- Все йде на спад. Я чула,сьогодні по тв говорили. Ми перемогли, чуєш? Люди не заплющили очі. Чуєш? Я тепер точно впевнена, що їм це не зійде з рук. Ти чуєш мене? - Оля співчутливо провела по руці хлопця. Ніч обіцяла бути довгою. Так, як і декілька ночей до цього. І невідомо скільки ночей після.
#3159 в Сучасна проза
Відредаговано: 15.02.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
