24

Суботній ранок видався прозорим і тихим. Будівництво на мить завмерло — робітники мали вихідний. Андрій стояв біля великого столу, заваленого новими кресленнями. Тепер це були не схеми Касперського, а відновлені проекти його справжнього батька.

Вікторія привела Богдана. Хлопчик був у своїй улюбленій кепці, з блокнотом під пахвою — він останнім часом теж почав багато малювати.

— Мамо, а можна я підійду до нього? — пошепки запитав Богдан, дивлячись на Андрія, який зосереджено вимірював щось на папері.

— Звичайно. Він чекає на тебе, — Вікторія підштовхнула сина, а сама залишилася осторонь, відчуваючи, як серце калатає десь у горлі.

Богдан підійшов до столу і став навшпиньки, щоб зазирнути в креслення. — Це буде той самий замок з вежами, про який ви казали? — запитав він.

Андрій здригнувся від несподіванки, але миттєво розслабився, побачивши сина. Він присів на одне коліно, щоб їхні очі були на одному рівні. — Майже, Богдане. Це буде місце, де кожна дитина зможе знайти свою таємницю. Дивись, ось тут, у лівій вежі, ми зробимо обсерваторію. Ти любиш зірки?

— Люблю. Тато колись... — Богдан раптом замовк і опустив очі. — Мама казала, що мій тато теж любив зірки. Але він полетів дуже далеко.

Андрій відчув, як у грудях защеміло. Він взяв олівець і обережно простягнув його хлопчику. — Твій тато нікуди не летів, Богдане. Він просто... він дуже довго блукав у темряві. Знаєш, іноді дорослі люди губляться в лісі, навіть якщо навколо них велике місто. Вони забувають, хто вони і де їхній дім.

Богдан взяв олівець і почав несміливо малювати сонце в кутку креслення. — А ви теж губилися?

— Так, — тихо відповів Андрій. — Я губився дуже довго. Десять років я йшов не тією дорогою. Але потім одна дуже сильна жінка і один дуже сміливий хлопчик стали моїми маяками. Вони світили мені так яскраво, що я нарешті знайшов шлях назад.

Богдан перестав малювати. Він пильно подивився на Андрія — так, як вміють дивитися лише діти: прямо в душу. — Ви схожі на мене, — раптом сказав він. — Мама каже, що в мене впертий лоб. У вас теж. І очі такі самі... сумні, коли ви не посміхаєтесь.

Андрій відчув, що час настав. Він більше не міг і не хотів брехати. — Богдане... ти знаєш, чому я закрив твою маму тоді в лісі? Не тому, що я просто сміливий. А тому, що вона — найцінніше, що в мене є. І ти — теж.

Хлопчик відступив на крок, його дихання почастішало. — Ви... ви той самий? Той, про кого мама плаче вночі, коли думає, що я сплю?

Андрій повільно нахилив голову. — Я Андрій Мельник. І я дуже винен перед тобою за те, що мене не було поруч, коли ти вчився ходити чи коли тобі було страшно. Але якщо ти дозволиш... я буду поруч тепер. Кожного разу, коли тобі знадобиться допомога. І навіть коли не знадобиться.

Богдан мовчав. Секунди здавалися вічністю. Вікторія за спиною затамувала подих. Раптом хлопчик зробив крок вперед і міцно обхопив Андрія за шию своїми тонкими руками.

— Я знав, — прошепотів Богдан йому в плече. — Я бачив, як ти дивишся на мої шахи. Тільки тато міг так хвилюватися, коли я виграю.

Андрій заплющив очі, нарешті обіймаючи сина у відповідь. Це було те саме відчуття, яке він шукав усе життя — відчуття цілісності. Тепер він точно знав: Касперських більше немає. Є Мельники. І їхня історія тільки починається.

— Тату... — вперше вимовив Богдан це слово, і воно прозвучало як найсолодша музика. — А ти навчиш мене малювати такі вежі?

— Я навчу тебе всього, що знаю сам, — відповів Андрій, витираючи сльозу, яка все ж таки втекла. — І ми збудуємо цей замок разом. Кожен камінь.

Вікторія підійшла до них і поклала руку на плечі обом своїм чоловікам. Над Набережною розливався золотий захід сонця. Мигдаль уже відцвів, але на гілках з’явилися міцні зелені плоди.

— Ну що, будівельники, — посміхнулася вона через сльози. — Час іти додому. Вечеря сама себе не приготує.

Вони йшли вздовж берега втрьох: маленький хлопчик посередині, міцно тримаючи за руки батька і матір. Тіні від них на піску спліталися в одну велику постать. Старе прокляття було розірване. Секрети згоріли. Залишилася лише любов — така ж міцна і справжня, як фундамент, на якому стояв їхній новий світ.