34 Алекс Монгомері

Клята відьма! Що вона собі думає?! Вичворяє, що хоче і зовсім не хвилюється про наслідки.

Що у цієї пришелепкуватої дурепи коїться в її відьомській голові?!

Спершу кидається на мене з обіймами і поцілунками, в потім ще й ляпаси б'є.

Можна подумати, що це я  сам на неї накинувся і почав цілувати...

Роззирнувшись довкола, я дуже красномовно вилаявся, бо в моїй кімнаті панував жахливий безлад.

Коли я шукав собі цілий одяг серед купи бісових  клаптиків, то навіть тролячу лайку пригадав, хоч і чув її лише один раз в своєму житті і то дуже давно.

Прийнявши душ, я одягнув піжаму, яка, на щастя вціліла, і ліг у ліжко.

Не встиг я заплющити очі, як відразу побачив вродливе обличчя блакитноокої біди і пригадав наш з нею палкий поцілунок.

Дідько! Ще жодного разу в житті мене ніколи не тягло так сильно до дівчини, як зараз тягне до цієї ненормальної і паскудної відьми.

Я перевернувся на інший бік і важко зітхнув, тому що навіть близько не уявляв того, що мені робити зі своїми дурними почуттями.

От, чому я не відчував нічого подібного по відношенню до своєї дівчини, Лаури?

Це наче якийсь бісів закон підлості. Мені чомусь було байдуже до дівчини, з якою ми вже тривалий час зустрічались, але тягло до відьми, яка зовсім мені не підходила.

Драконячі кігті і хвости! Треба негайно викинути з голови всі думки про Хільду і взятись за розум.

Мало того, що ця бідося -  відьма, так вона ще й донька моєї мачухи.

Хоч у нас з Хільдою і не було жодної краплі спільної крові, але вона вважалась моєю зведеною сестрою.

Ця дурна ситуація мене непокоїла і добряче бісила. Я не міг дозволити собі бути з цією  відьмою, тому не мав права навіть думати про неї.

Але думав... Ще й як думав ... Та що ж це робиться?!

Так і з розуму зійти недовго. Всі мої думки крутилися довкола дрібної, капосної, але дуже гарненької відьмочки.

Вранці я прокинувся роздратованим, бо замість того, щоб спати, я майже всю ніч думав про Хільду.

Зайшовши в їдальню, щоб поснідати і випити кави, я побачив за столом тільки свою зведену сестру.

Дідько! Я ж геть забув про те, що наші з Хільдою батьки мали поїхати ще о п'ятій годині ранку.

- Доброго ранку, - привітався я з відьмочкою, сідаючи за стіл.

- Він був добрим, поки ти не припхався, - пробурчала Хільда, навіть не поглянувши у мій бік.

От, зараза паскудна... Сама спровокувала мене на той поцілунок, в тепер поводиться так, наче я - якесь чудовисько.

Все! Досить думати про це нещастя, Алексе! Хіба ти гарненьких дівчат мало бачив?

Нічого особливого в цій відьмі немає. Просто не треба на неї реагувати і все.

Я старанно налаштовував себе на те, що Хільда - це всього лише звичайна дівчина і я можу легко викинути її з голови, але коли ми з нею сіли в карету, то все полетіло до біса.