33 Хільда Малік

Аааа! Драконячі кігті і хвости! Та Алекс же зараз знищить мого дурненького Томаса!

Сьогодні я вже бачила, як герцогський синочок розібрався з тим жахливим червоним монстром в академії магії.

Не вистачало ще, щоб він теж саме зробив з моїм малим бешкетником.

Почувши, як Алекс Монгомері сказав, що сам розбереться з Томасом, я вирішила його спинити.

Я точно знала, що силою мені цього не зробити, тому залишилась лише відьомська хитрість.

Щось вигадувати у мене зовсім не було часу, тому я зробила те, що першим спало мені на думку.

Я міцно обійняла Алекса і поцілувала його в губи.

Хоча, я планувала цим своїм вчинком збити його з пантелику, та, схоже, збилася сама.

Моє бідолашне відьомське серце закалатало, як ненормальне, в голові запаморочилось, а коліна підкосилися.

Губи аристократа були гарячими і на диво м'якими. Алекс відповів на мій поцілунок і це дуже мене шокувало.

- Ти... Ти що робиш? - Ошелешено поцікавилась я, коли хлопець відпустив мої губи.

- Дивно, що ти запитуєш про це, Хільдо, бо тією, хто все почав, була саме ти, - відповів Алекс, підійнявши брову.

- Я хотіла лише відволікти тебе, спантеличити, щоб ти не зашкодив Томасу, - розгублено промовила відьмочка, поглянувши на мене.

- Ну, тобі це вдалося, Хільдо, - посміхнувшись, сказав Алекс Монгомері.

- Ти - ідіот, Алексе! - Розлючено крикнула я, заліпивши йому добрячого ляпаса.

Звільнившись з обіймів герцогського синочка, я підхопила на руки Томаса, який дуже вчасно виліз з-під ліжка і драпанула з усіх ніг до себе в кімнату.

Аааа! Чого я така дурепа безголова?! Чим я думала, коли вирішила з дурної голови поцілувати Алекса Монгомері?! За моїм планом все мало відбутись зовсім не так.

Цей паскудний Алекс мав зовсім інакше відреагувати на мій поцілунок. Він мав психанути, обуритись, бо якась безродна відьма посміла таке втнути і почати лаятись, забувши про Томаса.

Але він повівся по - іншому. Взяв і відповів на мій поцілунок. Ще й як відповів... У мене аж в голові запаморочилось і в жар кинуло.

Оце був поцілунок... Стоп! Та я ж досі ще з жодним хлопцем не цілувалась.

Драконячі хвости і кігті! Тисяча проклять! Я витратила свій перший поцілунок на цього козляру самозакоханого! Це справжній жах! Дідько! Ще й сором який страшний.

Згадавши нахабне, самовпевнене обличчя свого зведеного брата, я красномовно вилаялась і важко зітхнула.

- Томасе, от якого біса ти не тільки знову попхався в кімнату до Алекса, а ще й зіпсував весь його одяг і погриз взуття?! - Розлючено запитала я у синенького негідника.

У відповідь монстрик лише опустив голову, вдаючи справжнє каяття.

- Значить так, негіднику! Ти на цілий тиждень залишишся без смачненького! І ніяких розваг! Тренування тричі на день! Зрозумів?!

Почувши мої слова, Томас тихенько та дуже жалібно заскавчав і закотив свої безсовісні очі.

- Треба було раніше думати, паскуднику! Навіщо стільки справ накоїв?!

Як на зло, мені згадався наш поцілунок з Алексом і я, розчервонівшись, закрила обличчя руками.

От як я завтра маю поводити себе з тим йолопом?

Ігнорувати і вдавати, що нічого не сталося чи злитися і дутися на Алекса?