24 Алекс Монгомері

Та що ця паскудна, дрібна відьма собі думає?! Не встигла з'явитись в школі, як вже почала фліртувати з хлопцями!

Дивлячись на те, скільки уваги тих бісових блазнів  привертала до себе моя нестерпна зведена сестра, я починав закипати.

А коли я побачив, як Хільда зухвало фліртувала з тим бісовим ідіотом Дієго, то у мене мало пар з вух не пішов.

Лаура щось мені говорила, але я не слухав, а лише кивав, спостерігаючи за тим, що вичворяла Хільда.

Це був тільки перший день навчання моєї зведеної сестри в академії магії, а у мене вже починало сіпатись око через неї.

Щойно закінчились заняття в академії, я щось наплів Лаурі про те, що дуже зайнятий і поспішаю додому та пішов до карети, що вже чекала на нас із Хільдою.

Сівши в неї, я спробував заспокоїтись і взяти себе в руки, але мені це не особливо вдавалось.

Через деякий час з'явилась і мала, капосна вертихвістка. Щойно Хільда сіла в карету, ми з нею знову почали сваритися. 

Ця безсоромна капосниця ще й почала звинувачувати мене у тому, що я фліртував мало не з усіма дівчатами в школі.

Та звідки Хільда взагалі могла таке взяти?! Навіть моя дівчина ніколи не звинувачувала мене у чомусь подібному, а тут на тобі...

Я вже навіть боявся уявити собі те, що коїлось в голові моєї пришелепкуватої зведеної сестри.

Схоже, що її таргани побилися із джмелями, що теж водилися в її дурній, білявій голові.

Непомітно зиркнувши на паскудну відьмочку, я побачив, що вона досі витріщалась у вікно карети, демонстративно відвернувшись від мене.

Ви тільки подивіться на це блакитнооке нещастя. Хільда ще й образитись на мене вирішила. Оце так новина ...

Зрозумівши, що я дивився на відьмочку значно довше, ніж збирався, я різко відвернувся від неї і теж почав витріщатися у вікно.

- Як тобі перший день в академії, Хільдо? - Неочікувано для самого себе, запитав я у своєї зведеної сестри.

Я думав, що вона і далі буде вдавати, що жахливо ображена на мене і не стане відповідати, але цього не сталося.

- Можна сказати, що мені сподобалось у королівській академії, не рахуючи деяких моментів, - відповіла Хільда і посміхнулась.

- Це добре...

- До речі, я вдячна тобі, Алексе за те, що ти вступився не лише за мене і за Ірму також.

- Не варто мені дякувати, Хільдо. Я вчинив так, бо мене про це попросив мій батько, - відповів я.

- В будь - якому випадку... Дякую. 

- Хільдо, якщо у тебе в школі виникнуть якісь проблеми чи хтось образить, то відразу звертайся до мене, - серйозно промовив я, поглянувши на гарненьку блакитнооку білявку.

- Добре, Алексе... Я так і буду робити. Тільки, якщо що, то потім не жалійся, бо ти сам мені щойно дозволив звертатись до тебе, якщо я мене виникнуть якісь проблеми.

- Не жалітимусь, Хільдо, - сміючись, відповів я.

- Дуже на це сподіваюсь, бо я досить проблемна особа, - мило посміхнувшись, сказала моя зведена бідося.

В цьому я з нею був згоден на всі сто відсотків, бо проблемнішої дівчини ще не бачив.