23 Хільда Малік

Побачивши те, що мій зведений брат захищає нас з Ірмою в академії, я трохи заспокоїлась і видихнула з полегшенням. Я була впевнена у тому, що це йому наказав мій вітчим, але хоч так і то добро.

Елітна магічна академія повністю відрізнялась від відьомської школи, в якій ми з Ірмою раніше навчались.

Все тут виглядало розкішним, дорогущим і дуже гарним. Особливо мені сподобався фонтан у вигляді триголового дракона, що знаходився біля центрального входу в академію.

Викладачі тут теж відрізнялись. Вони ставилися до студентів терпляче і з повагою. Навіть до нас з Ірмою, а не карали за найменшу провинність, як це було в нашій відьомській школі.

У відьомській школі нам з подругою періодично діставалось на горіхи, бо ми постійно щось вичворяли. Всьому виною були наша допитливість, непосидючість і шило в одному місці, яке не давало нам спокою.

І хоча ми з Ірмою чудово помічали всі ті косі погляди, що кидали аристократи в наш бік,  та їхні перешіптування у нас за спинами, все це було не так вже й страшно.

А заняття із зіллєваріння було просто неймовірним. Хоча б заради таких уроків варто було ходити в цю магічну академію для багатіїв і терпіти їхнє зверхнє ставлення до наших з Ірмою скромних персон.

Також в королівській академії магії була прекрасна їдальня і дуже смачна їжа.  Ці дурні багачки, типу Лаури і її подружок, їли лише овочеві салати і пили соки.

Враховуючи те, як тут смачно годували, то вони були справжнісінькими дурепами. На відміну від них ми з подругою понабирали собі цілі таці різноманітних страв і все поз'їдали з великим задоволенням.

Все було б ще краще, якби на всіх перервах та пришелепкувата і безсоромна Лаура не висла на моєму зведеному браті.

Схоже, що ця дурна жаба не знала того, що в академію ходять, аби навчатися і набиратися нових знань, в не для того, щоб лізти зі своїми обіймами до хлопців.

Але Алекса, здавалось, все це цілком влаштовувало. Бо він виглядав задоволеним життям і посміхався на всі тридцять два.

От же ж ловелас паскудний! Подивіться тільки, як цей гад розпустив свого павлінячого хвоста і пишається перед дівчатами. Тьфу! 

Коли закінчилась стання пара в академії, я попрощалась з Ірмою і попленталася до герцогської карети, що вже чекала на мене біля воріт академії.

Виявилося, що Алекс вже був там і виглядав дуже невдоволеним.

- Що, Хільдо, сподобалось перед хлопцями хвостом крутити? - Сердито поцікавився цей нахабний йолоп.

- Що?! Я?! Та ні перед ким я нічим не крутила! Це ти ніяк не міг відлипнути від своєї корови блохастої! Ще й встигав на інших дівчат заглядатись!  - Обурено відповіла я, склавши руки на грудях.

Ви тільки подивіться на цього індика і послухайте, що він плете! Жеребець безсоромний! Козляра безсовісний!

Я так сильно обурилась і розсердилась, що ледь стрималась, аби не стукнути свого бісового зведеного брата по дурній голові.

- Я був поряд зі своєю дівчиною, з якою ми вже давно зустрічаємось! І в цьому немає нічого дивного... А от ти, Хільдо, мало того, що пускала бісики всім хлопцям довкола і посміхалась, так ще й фліртувала з тим блазнем Дієго! - Видав герцогський синочок.

- Що?! Нікому я ніяких бісиків не пускала і не посміхалась! А у того хлопця я тільки запитала про те, як пройти в їдальню! От і все! - Розлючено відповіла я, спопеляючи поглядом Алекса.

- А у мене чому не запитала про їдальню?! - Поцікавився Алекс Монгомері.

- Не хотіла заважати вашій з Лаурою ідилії, - психанувши, відповіла я і відвернулась до вікна.