21 Хільда Малік

Не встиг мій зведений брат вийти з карети, як до нього підбігла його пришелепкувата дівчина, Лаура, і кинулася йому на шию.

- Алексе, любий! Я так рада тебе бачити! - Радісно промовила ця безсоромна і нахабна дурна курка.

Фу! Тільки від її огидного голосу мене вже почало нудити. Я навіть уявити собі не могла того, що саме зацікавило герцогського синочка у цій криволапій жабі.

- Скучила за мною? - Посміхнувшись, поцікавився Алекс у своєї бісової пасії.

Подивившись на цих двох, я закотила очі так, що у мало не побачила власні мізки.

- Привіт, Хільдо! - Радісно промовила Ірма, підійшовши до мене.

- Привіт, подруго! Ти як раз вчасно, бо мене щойно мало не знудило через Алекса і Лауру, - промовила я, обійнявши свою подругу.

- Не знаю, що такий красунчик, як Алекс Монгомері, міг знайти в тій облізлій мавпі, Лаурі. Вона ж огидна, - скривившись, сказала Ірма, зиркнувши на солодку парочку.

- Я теж цього не знаю. Ірмо, нам вже час йти шукати потрібну аудиторію, бо незабаром розпочнеться перша пара, - промовила я, важко зітхаючи.

- Так, ти маєш рацію, Хільдо. Ходімо пошукаємо нашу аудиторію, - погодилась зі мною подруга.

Не встигли ми з Ірмою увійти до академії, як шлях нам перегородили  якісь два йолопа.

- Оце так! З яких це пір у нашу академію магії пускають нікчемних відьом? - Промовив один з них, огидно посміхаючись.

- Не знаю, друже. Але мені це зовсім не подобається. Хоча, якщо ці відьми стануть навколішки переді мною і попросять дозволити їм тут залишитись, я над цим подумаю, - видав його тупий товариш.

Я вже набрала побільше повітря в груди, щоб розповісти цим нахабним телепням про те, де їхнє місце і куди їм треба сходити, як ці двоє, наче по команді, гепнулися перед нами з Ірмою на коліна.

Я вже збиралась подумати, що це наша відьомська краса так на них вплинула, але виявилося, що це - Алекс.

- Ці відьми знаходяться під моїм захистом. Особливо та, що білявка, бо вона - моя зведена сестра. Якщо хтось посміє образити її чи завдати шкоди, то буде мати справу зі мною, - загрозливо промовив Алекс Монгомері.

Тільки зараз я зрозуміла те, чому ці два бовдури гепнулися до наших з Ірмою ніг, наче підкошені.

Справа була в тому, що це мій зведений брат вплинув на них своєю магією.

Сила Алекса, і справді, вражала. Поглянувши на годинник, герцогський синочок скривився, як середа на п'ятницю.

- Ходімо, дівчата. Зараз вже перша пара розпочнеться, - сказав мій зведений брат, поглянувши на нас з Ірмою.

Ми з нею, перебуваючи під враженням від невеличкої демонстрації його магічних сил, ствердно кивнули і попленталася слідом за Алексом Монгомері.

- Ірмо, ти помітила, як на нас з тобою всі витріщаються? - Запитала я у своєї подруги.

- Так, помітила... І мені ця надмірна увага зовсім не подобається, - відповіла подруга.

- Нічого, Ірмо, прорвемось ... Все буде добре. Ми ж з тобою відьми, а вони сильні і сміливі, - спробувала я заспокоїти подругу, хоч і сама добряче боялась і хвилювалась.

- Прорвемось... Дякую, Хільдо, що ти заспокоїла мене. Відразу стало якось спокійніше і легше.