18 Алекс Монгомері

Батько попросив мене покликати на вечерю мою зведену сестру і її пришелепкувату подружку, яка сьогодні припхалась до нас у гості.

Дійшовши до кімнати Хільди, я зупинився і прислухався, бо почув, що відьмочки говорили саме про мене.

Виявилось, що не тільки та бісяча Ірма вважала мене красунчиком, а і моя зведена сестра.

Коли я почув те, що сказала Хільда, моє серце закалатало так сильно, що думав ніби воно зараз вискочить із грудей.

Я вже багато разів чув, як інші дівчата називали мене красенем, але жодного разу так не реагував на це.

Побачивши, як Хільда, засоромилась і розчервонілась, я не зміг стримати посмішки.

Хільда так психувала через всю цю ситуацію, що почала сваритися   і запустила у мене подушкою.

За вечерею мій батько розповідав відьмочкам про королівську академію магії.

Вони уважно його слухали і намотували собі на вус. Я не уявляв того, чим керувався мій батько, влаштовуючи цих двох туди на навчання.

Знаючи своїх друзів,  я чудово розумів, що вони будуть, м'яко кажучи, не в захваті від того, що їм доведеться навчатись разом із якимись безродними відьмами.

Крім того, я був впевнений у тому, що Хільда та її подружка, Ірма, будуть некомфортно почуватись в академії, де всі будуть вороже до них налаштовані.

Я сказав про це батькові, але він нічого не хотів слухати. Лише стверджував, що Хільда та Ірма - неймовірно талановиті зіллєварки, тому мусять закінчити академію магії, щоб потім мати хорошу  професію.

Почувши про це, я лише важко зітхнув. Бо я дуже погано уявляв собі цих двох пришелепкуватих капосниць в нашій академії.

Звісно, я теж знав про те, що моя зведена сестра надзвичайно талановита у зіллєварінні, але також знав, який у неї капосний і жахливий характер, з яким їй буде дуже важко навчатись в академії.

Я б краще найняв би для Хільди особистого наставника по зіллєварінні, щоб вона могла розвиватись далі, ніж відправляв би її на навчання.

Але мій батько думав інакше. Поглянувши на те, як Хільда з цікавістю зиркала на мій шоколадний кекс, я із задоволенням його надкусив. 

Помітивши, як вона скривилась, наче середа на п'ятницю, я, ледь помітно, посміхнувся.

Ця дрібна відьма могла з'їсти цілу купу солодощів і їй все одно було мало. Хільда була такою худенькою і тендітною, що я і подумати не міг про те, яка вона ненажера.

Після вечері я пішов до себе в кімнату. Завтра починались заняття в академії магії, тому я вирішив лягти спати раніше.

Прийнявши душ, я вдягнув піжаму і ліг в ліжко, але замість того, щоб заснути, почав думати про свою нестерпну, але дуже вродливу, зведену заразу.

В голову лізли геть дурні думки про її губи і великі блакитні очі, які я з усіх сил намагався відігнати від себе.

Я навіть вирішив згадувати якісь її капості, щоб розізлитися на неї і перестати думати про зовсім дивні речі типу поцілунків і обіймів з нею.

Мені відразу згадалось те, як вона на моїй вечірці на честь дня народження, додала в напої проносного зілля, бо образилася на те, що я її не запросив.

Тоді моя вечірка швидко закінчилась, бо у всіх почалися серйозні проблеми зі шлунком.

Потім це нещастя блакитнооке посварилось з моїм найкращим другом, Седріком. Не знаю, що там Хільда начаклувала, але коли той вийшов на вулицю, весь його одяг, окрім білизни, зник.

Згадуючи вибрики моєї нестерпної зведеної сестри, я навіть не зчувся, коли заснув.