12 Алекс Монгомері

Провівши Лауру до її карети і попрощавшись з нею,  я зітхнув з полегшенням, бо нарешті настала довгоочікувана тиша.

Лаура так голосила через ту кляту бородавку, що я мало не оглох. І чого було так істерити?

Прокляття Хільди зазвичай діяли не довше доби. Тобто завтра цієї бородавки вже не буде. Треба було просто почекати і все. Про це я чудово знав з власного сумного досвіду.

Також мене непокоїло те, що Хільда сказала, ніби Лаура спеціально її спровокувала. Якщо це було так, то я дарма на неї накричав.

У моєї зведеної сестри був запальний і дуже капосний характер і я завжди вважав її пришелепкуватою злюкою.

Так було до вчорашнього дня. Побачивши, як Хільда хвилювалась і плакала через того свого синього страшка, я дуже здивувався, бо зрозумів, що моя паскудна зведена сестра значно вразливіша і добріша, ніж здається.

Стоячи в саду, я побачив, як це відьомське нещастя вийшло з території нашого маєтку і кудись попхалося.

Я хотів з нею поговорити про той дурний випадок з Лаурою, тому пішов слідом за нею.

Моя зведена сестра швидко йшла, не озираючись. Спершу я подумав, що Хідьда поспішала до своєї паскудної подружки, але побачив, що вона повернула у напрямку річки.

Мені стало цікаво, що ця біда дрібна там забулась, тому я продовжив йти  слідом за нею.

Біля річки росло старе і криве дерево. Саме біля нього і зупинилась Хільда.

Відьмочка почала озиратись на всі боки, ніби шукаючи когось поглядом. Невже, мала зараза прийшла сюди на побачення?

Від цієї думки мене аж перекосило. Не знаю, чому але ця  думка була мені дуже неприємною і жахливо бісила.

Ну, якби там не було, я вважався зведеним братом цієї легковажної і безголової  бідосі, тому мусив наглядати за нею.

Якщо якийсь йолоп вирішив задурити Хільді голову, користуючись її наївністю, то я повинен був з цим розібратись та добряче провчити того поганця.

Дивлячись на те, як Хільда з нетерпінням на когось чекала, я все більше дратувався. 

Бо все виглядало так, наче вона, і справді, прийшла на побачення та чекала на свого хлопця.

Я теж з великим нетерпінням чекав на того  нещасного, бо планував впіймати його і добряче віддухопелити, про всяк випадок.

Задивившись на свою зведену сестру, я на мить завис. Бо ця відьма виглядала аж надто привабливо.

Від думки про те, що Хільда вбралася так спеціально, щоб вразити якогось вилупка, я розсердився ще більше.

Я точно приб'ю того гада, щоб знав, як до чужих відьом підкочувати і пудрити їм мізки.

Дивлячись на Хільду, я помітив, як на її вродливому обличчі з'явилась мила посмішка.

Прослідкувавши за її поглядом, я побачив якогось рудоволосого бовдура.

Ну все йому тепер точно кінець...