4 Хільда Малік

Сьогодні рано вранці ми з Ірмою поїхали в найближчий ліс, щоб зібрати потрібні трави для зілля.

Нам дуже пощастило, бо ми з подругою легко і швидко знайшли все необхідне.

Ми з Ірмою вже збирались вийти з лісу і дійти до того місця, де на нас чекала карета, яку виділив нам герцог Монгомері, коли я почула якийсь дивний звук.

Озирнувшись, я помітила маленького і дуже кумедного монстрика темно - синього кольору, схожого на песика.

- Ірмо, дивись, який смішний малюк, - промовила я, вказуючи на синенького монстрика.

- Стій! Хільдо, не наближайся до цього чудовиська! - Злякано заверещала Ірма, чим злякала малюка.

- Тихо, не верещи, як навіжена, Ірмо. Подивись тільки, як ти злякала цього малого бідолаху, - невдоволено промовила я.

- Хільдо, це зовсім не бідолаха. Ця істота - породження Безодні. Ходімо звідси швидше.

- І що? Я зовсім не відчуваю якоїсь небезпеки від нього. У відьомській школі ми вчили, що не всі породження Безодні погані.

- Хільдо, давай не будемо цього перевіряти, а краще швидше дістанемось до карети, - продовжила хвилюватись моя подруга.

- Іди до мене, малий... Ти такий гарний, синенький... - промовила я, присівши і простягнувши руку до монстрика.

- Хільдо, що ти робиш? - Схвильовано запитала подруга.

- Хочу забрати цього малючка додому і виховати з нього охоронця, - відповіла я, посміхнувшись.

- Подруго, мені здається, що це погана ідея.

- Ірмо, з яких пір ти стала такою занудною боягузкою? - Поцікавилась я у подруги.

- Ніяка я не боягузка і не зануда! Мені теж сподобався цей синій малий, але я думаю, що брати його  із собою погана ідея. Я дуже сумніваюсь, що твій вітчим зрадіє, коли побачить таке "щастя". А без дозволу когось із Монгомері ти не зможеш принести монстрика на територію їхнього маєтку. Родова магія, що захищає їх, просто знищить його .

- Тисячу тролів! Я геть забулась про все це... У нас в селі не було ніяких аристократів з родовою магією і маєтками... Стоп! Ірмо! Мого вітчима зараз немає вдома. Є тільки мій капосний зведений брат, Алекс. Думаю, що цього блазня буде неважко вмовити.

- Знаючи про те, як Алекс тебе ненавидить, я дуже сумніваюсь, що він дозволить тобі щось подібне.

- Не дізнаємось поки не спробуємо, - відповіла я, взявши малюка на руки.

Синенький монстрик спершу трохи злякався мене, але швидко заспокоївся і навіть потерся мордочкою об мою руку.

Ірма не стрималась і погладила мого монстрика.

- Я назву його Томасом, - промовила я, і собі, погладивши малого.

Ми з Ірмою поспішили до карети. Дорогою додому я вигадала хитрий план, щоб домовитись з моїм нестерпним зведеним братом.

Я домовилась з подругою, що вона потримає Томаса у себе вдома до того часу, поки я не владнаю все з Алексом.

Вдома я дізналась про те, що Алекс знаходився на серйозному тренуванні і почала діяти.

Я вирішила постаратись і задобрити цього бовдура, але виявилося, що це не так вже й легко, як я собі думала.

Мій зведений аристократичний брат не поспішав вірити у мої добрі наміри, але я не здавалась.

Я готова була зробити все, що завгодно, аби тільки мені дозволили залишити собі Томаса.