2 Хільда Малік

Ха! Ще плюс п'ятдесят золотих в мою особисту скарбничку.

Спершу я була дуже навіть проти того, щоб моя мама виходила заміж за якогось родовитого багатія аристократа. Ще й темного чаклуна на додачу.

А зараз я зрозуміла, що не все так вже й погано, як я думала.

Ми з мамою тепер жили в розкішному маєтку, а не в крихітній хатинці в селі під лісом.

Навіть мій вітчим, герцог, був хорошим і щедрим. Всю цю ідеальну картину псував лише герцогський синочок, Алекс.

Який же він пихатий і нестерпний гад. Першим, що я від нього почула, було звинувачення у тому, що ми з мамою притендуємо на гроші його батька. 

Алекс стверджував, що саме тому моя мама вийшла заміж за його батька.

От після цього я і вирішила оголосити цьому паскудному аристократу війну.

Як я могла спокійно стерпіти те, що цей пихатий блазень називав нас з мамою прошачками і лісними приблудами? Звісно, що ніяк!

З Алексом Монгомері ми вже рік ворогували і це мене цілком влаштовувало, бо я ще й грошики примудрялась з нього витрусити.

А що? Він сам винен! Нічого було ображати відьом, бо ми створіння вразливі і дуже мстиві.

Хоча, це стосувалось виключно мене, бо моя мама була дуже доброю і милою відьмою.

Вона володіла силою природи і вже встигла перетворити сад герцога на справжнісіньке диво.

А от я милою не була, бо вдалась характером у свою капосну бабцю і батька - відьмака, який покинув нас з мамою, коли мені ледве виповнилося шість років.

У нього теж характер був не цукор, а ще його постійно тягло на пригоди. Саме тому він нас і залишив, бо йому нудно було жити в селі.

З тих пір я бачила його лише тричі і то недовго. Вітчим турбувався про нас з мамою значно більше, ніж мій рідний батько.

Відігнавши від себе сумні думки, я вирішила сходити в гості до своєї найкращої і єдиної подруги Ірми. 

З нею ми познайомились минулого року, коли ми з мамою переїхали жити до герцога Монгомері.

Я тоді перевелася в нову відьомську школу і відразу потоваришувала з Ірмою.

А коли виявилося, що вона ще й жила відносно недалеко від нас, то я дуже зраділа.

"Відносно" означало те, що для мене, що звикла ганяти по лісі у пошуках трав та інших інгредієнтів для зілля, це здавалося близько, в для мого вітчима  аристократа - ні. Тому він хотів, щоб я їздила до Ірми в кареті.

Весною ми з подругою закінчили відьомську школу і герцог Монгомері вирішив, що для таких талановитих та здібних дівчат, як ми, потрібно вчитися далі.

Тому він скористався своїми зв'язками і грошима, щоб влаштувати нас на навчання в королівську  академію магії, де навчалася лише еліта.

Ох... Бідна буде та еліта, коли ми з Ірмою  прийдемо туди вчитись.