Недавні події. EP3

Розділ 3. День X

Наступний день після прогулянки

Ранок був неспокійним. Прокинувся і ввесь день була якась незрозуміла тривога. Ще й на роботі був наче не в своїй тарілці, отримав догану, але ось 16:38, я вдома. Кинув пальто на стілець, туди ж і сумку, а потім відразу ж розвалився на ліжку.

І ось пройшло кілька хвилин і я раптово згадую: „Зустріч з Валентайном на 17-у. Трясця! Треба швидко збиратись, щоб не запізнитись, — подумав я вже одягаючись назад. - Так... зараз вже 16:43, коли вийду вже буде 16:45, тож треба буде навіть трохи бігти“.

Тож, біжучи, я захеканий дістався до агенції, дивно, але як я постукав у двері мені ніхто не відповів.

-Агов, Валентайне!

“Чого це він так? Ми ж домовлялись. Дивно це... Дивно…” - подумав я, увійшовши.

Там як завжди при вході стояв стіл, за яким Валентайн зустрічав відвідувачів, але його зараз нема. Підійшовши до бюро я побачив тіло детектива оповите кров’ю.

-Що за....!, - скрикнув я.

На столі лежав щоденник Діани(тимчасово), можливо у ньому щось є.

Так, записи, примітки, нічого цікавого... А ні, все-таки є на що подивитись.

„Хтось міг би і подумати про мене

Оскільки у мене все ж таки є рідня

Валентин (детектив) не знав.

А я знала, хоч мені було заборонено говорити

Й це може мати наслідки

Скажем так, внесли свої корективи

Я не така покірна.

Вони поставили ультиматум

І прийшлось на нього погодитись

Для безпеки мого коханого

Ну... Сподіваюсь буде все добре

Икати — не найкраща ідея

Хоч не думаю, що умови правильні

Gone, all of them are gone.

Okay, but what do I need to do?

From postman to killer,

Unbelievable!

Can't wait anymore,

Keep him alive.

Y'all need to be more quiet.

Oh! But it's very hard!

Um... But you must do it!

Really?

So... I'll try.

Eternity is not for long with you

Love is the last thing you have,

For me.“

„Що це за маячня?! От тепер зрозуміло чого Валентайн так довго з цим розбирався. До сьогодні... Що ж... Заберу щоденник собі, ділом займусь сам, а поліція нехай розбирається з вбивством самого детектива.“ - подумав я та й пішов до найближчого таксофону, розповівши про ситуацію наче просто прийшов до детектива і знайшов його у такому стані.

Почалось розслідування.

Вже вдома я продовжив читати щоденник. І так, там справді написана якась маячня, хоча можливо вона приведе мене до чогось більш зрозумілого.

Пройшло кілька днів.

Отже, читав я багато, були там якісь незрозумілі записи, були й цікаві історії. Одну з них я покажу. „Щоб не забути розказати комусь ще. Недавно така цікава історія трапилась, мій колега розказав, що є співробітнишяця, яка закохалась-таки у нього. Але хочте вірити хочте ні, та він не зрадів цьому. І ні вона напрочуд красива, бо просто сам він сором’язливий і трохи відлюдкуватий, а співробітник не хоче розбивати їй серце й не знає як відмовити дівчині та трохи сторониться її. Так, ситуація дуже капосна, поки не знаю куди їх це все заведе, але історія досить мила.“

„20 березня 1966

Історію поки ще нікому не розказувала, мабуть що потім розкажу. Тож продовження її.

Він вирішив переступити через себе і все-таки відреагувати на її залицяння взаємністю. Невдовзі вони пішли на побачення (як вона розказувала: „Він такий... Милий, але чогось холодний по відношенню до мене. Може я йому не подобаюсь? - я щось їй відповіла і вона продовжила. - Подивлюсь, може все ж таки він відповість мені взаємністю). Наступного дня на роботі я ніколи не бачила їх такими щасливими, вгадаю у них все вийшло.“

Я помітив дещо цікаве, з виділених букв можна зіставити слова. Ну... Наприклад та маячня, що я прочитав ще кілька днів тому, там чітко читається „ховайся від них“ і „go f**k yourself“, а у цій історії „ ти Не маєш тут бути“ та „ми зустрінемось знову“. Дивно? Ще пак! Але зараз надто пізно щоб цим розбиратись, тож піду посплю.

Сон

.Я... я не можу, я провалю все...

Квартира. Я прокидаюсь і зі мною вона. Як це може бути?

Ну й добре, що я знову з нею.

-...вікділсан хинавучабдерепен од ясйутоГ

-Але що це? Ти ж... Ти ж не могла отак просто...

-Що просто?

-Просто ти... мені... Та забудь.

-Досить тут лежнем лежати треба итй

-Добре, - і сльоза покотилась по моєму обличчю.

Ми пішли, та як тільки вишли за двері вона зникла і з’явилась агенція Валентайна.

-Як думаєш скільки 34629?

-163794 але думаю к4 в4 і машинне мастило у двері

-Згодом качки в 33, але впанакви.