Глава 9

- До речі, а як так вийшло,  що ти тут навчаєшся? - зацікавлено запитала. - Як же фанатки гурту? Чому тебе не впізнають?

- Справа в тому, що ми виступаємо в масках і наші обличчя частково приховані. - відповів Зак. - Це дає нам можливість жити нормальним життям і не ховатися від камер як це робить Кріс.

- Чому ж тоді сам Кріс виступає без маски? Його обличчя тепер знають усі! - стало дійсно цікаво.

- Бачу ти не з тих хто слухає нашу музику. - засміявся Зак.

- Ти правий. До недавнього часу я навіть не знала про ваше існування. - щиро зізналася.

- Круто! - не переставав веселитися хлопець. - Кріс сам обрав для себе такий імідж. Він не хоче ховатися за маскою, тому змушений приховувати своє обличчя в реальному житті.

- Він сам так захотів? - здивувалася.

- Частково так. Але продюсер теж підтримав таку ідею. Якщо усі учасники будуть в масках, так буде надто нудно. - відповів Зак і витягнув з кишені телефон,  який якраз подзвонив.

Поговоривши всього кілька секунд хлопець підвівся на ноги і схопив свій піднос.

- Вибач що доводиться так швидко тікати. Викладач погодився прийняти мій залік швидше. - вино глянув на мене хлопець.

- Це чудова новина. - усміхнулася. - Удачі тобі!

Зак мило мені усміхнувся і помчав на вихід. Цей хлопець мені дуже сподобався, відкритий такий і абсолютно простий. В житті не подумала б що він грає в відомому рок - гурті.

Ірка з’явилася на початку третьої пари вся така щаслива і загадкова. Поглядаючи на неї час від часу я зрозуміла, що подруга знову щось задумала. Та свою радість вона пояснила лише тоді,  коли ми йшли до моєї машини після закінчення пар.

- В суботу ми з тобою йдемо в клуб. - заявила вона з широченною усмішкою.

- Це без мене! - швидко відповіла і сіла в машину.

- Злата, так не піде! - обурилася Ірка сідаючи поряд. - Ти навіть не уявляєш на що мені довелося піти щоб дістати ці пропуска!

- І не хочу уявляти! Мені одного виходу в клуб вистарчило. Погуляла вже! - категорично заявила.

- Обіцяю тобі лише культурну програму. - зробила великі очі Іра. - І жодних музикантів!

- Знаєш.. - прискіпливо глянула я на подругу. - Чомусь я тобі не вірю!

Подруга надулася і не розмовляла зі мною усю дорогу. І лише тоді, коли я зупинила машину біля її під’їзду гнівно випалила:

- Через ці ідіотські пропуска я маю сходити на побачення з найстрашнішим хлопцем в цілому місті! Ти зовсім мене не цінуєш! А я в першу чергу для тебе старалася!

- Ір, я тобі дуже вдячна за старання, але наступного разу спочатку запитай мене,  чи хочу я кудись йти. - стримуючи роздратування відповіла.

- То ти згодна піти зі мною в суботу? - з надією глянула на мене подруга і навіть за руку схопила в пориві емоцій.

- А куди ж я дінуся?! - важко зітхнула і одразу ж поморщилася від гучного вереску Іри.

Уже вдома я зрозуміла, що щось тут не чисто, та відступати було пізно. Можливо Ірка не настільки безсердечна щоб знову кудись мене втягувати.

Середа і четвер пролетіли як один день і це не сильно мене тішило. Хотілося якомога довше відтягувати момент коли ми повинні будемо іти в клуб.

В п’ятницю зранку до мене подзвонила мама і заявила, що в суботу з ночівлею приїде Жанна. Така новина мене неабияк втішила, адже можна буде відморозитись від походу в клуб. Ну не залишу ж я бідну сестричку вдома саму!

Та сподівання мої як завжди полетіли під три чорти!  На мій твердий аргумент Ірка лише хмикнула і заявила,  що зовсім випадково має в наявності ще один пропуск. Отже в клуб Жанна піде з нами.

В їдальню Ірка зі мною не пішла пояснюючи це тим, що зараз у неї більш важливі справи. Тому розпрощавшись до суботи ми розійшлися в різні сторони. Подруга на вихід, а я в їдальню. Набравши собі їжі я сіла за вільний столик і вже за хвилину компанію мені склав Зак.

- Не проти компанії? - широко усміхнувся хлопець.

- Звичайно, ні. - цей хлопець абсолютно мене не напружував. - Виглядаєш втомленим.

- Є трохи. - зітхнув Зак. Вигляд у нього справді був так собі. Темні круги під очима, бліде обличчя. - У нас зараз багато концертів, репетиції допізна, а треба ще й в універ ходити.

- Ти молодець. - вирішила підтримати хлопця. - Не знаю навіть чи змогла б одночасно стільки справ робити.

- Головне займатися тим,  що подобається. - підмигнув мені Зак.

Деякий час ми їли мовчки. Та я помітила, що хлопець часто поглядає на телефон і хмуриться.

- Проблеми? - запитала, коли вкотре побачила,  як хлопець дивиться на свій айфон.

- Та ні. Просто вчора з Русом поцапався трохи, але він щось не спішить вибачатися. - зітхнув Зак.

- Рус це той хлопець, що пропонував свою допомогу тоді на дачі? - зацікавилася.

- Ага, це він. - кивнув хлопець. - А чого це ти про нього запитуєш? А якже Кріс?

- Гей! Ми ж домовлялися! - ображено вигукнула. - Я не хочу щоб ти думав що я ще одна зациклена фанатка, яка божеволіє від Кріса!

- Не ображайся, мала! - мило усміхнувся Зак і в якості вибачення віддав мені своє яблуко.

- Вибачаю! - великодушно заявила і надкусила соковитий фрукт. - Розумієш, Рус просто хотів мені допомогти тоді, а я була зла і трохи йому нахамила. Не гарно вийшло.

- Тоді я думаю, що варто передати йому твої вибачення. – під мигнув мені Зак і швидко написав щось в телефоні.

Доївши наші обіди ми з музикантом розпрощалися і розійшлися по своїх справах.

Після пар я поїхала одразу додому. Хотілося завалитися спати і не прокидатися аж до самого ранку понеділка. Та плани мої так і залишилися мріями, тому що ввечері приїхали мама з сестрою. Жанна зацікавлено обходила мою квартиру, наче не була тут кілька років. Хоча насправді пройшов лише місяць. Ну а ми з мамою пішли на кухню пити чай.