Глава 2

- Чого так довго не відкриваєш? - хмуро глянула на мене Ірка, як тільки я відкрила двері. Подруга протиснулася поряд зі мною і одразу ж попрямувала на кухню. - Ти що, ще навіть не почала збиратися?

- Ем... Я просто за ноутом сиділа. - вино протягла спостерігаючи за тим, як подруга витягує з холодильника усі мої солодкі покупки.

- Ну добре, я тебе прощаю. - великодушно заявила Іра і сіла по центрі столу з усіма моїми солодощами в обнімку. - Але поки я їм, ти маєш зібратися!

Довелося погодитися і відправлятися в душ. А вже через годину я стояла одягнена і нафарбована перед дзеркалом в коридорі. Вдягнула я приталені  темні джинси, білу туніку і коротку шкіряну куртку. Все - таки на вулиці кінець березня і ночі ще досить прохолодні. Ну а на ноги взула зручні чоботи на платформі. Волосся довелося зібрати в високий хвіст щоб не заважало.

- Непогано. - кивнула головою Ірка, як тільки вийшла з кухні. Сама подруга вибрала для рок - концерту коротеньку чорну сукню, туфлі на височезних підборах і зробила бойовий макіяж. Схоже сьогодні вона зібралася все ж таки покорити свою улюблену групу.

Поки я закривала двері, подруга викликала таксі. Водій швидко домчав нас в центр. Біля клубу яблуку ніде було впасти від величезної кількості людей і машин. Це наштовхувало на думку, що гурт цей досить популярний. Глянувши на величезну чергу біля входу я навіть подумала, що всередину нам не потрапити. Та мої сподівання не здійснилися. Ірка міцно схопила мене за руку і швидко потягла крізь натовп незадоволеної молоді.

- Ідіот! Придурок! Вівця тупа! – розкидала подруга компліменти на усі сторони. Та коли зупинилася перед величезним амбалом на вході, широко усміхнулася і вручила йому два запрошення.

Качок холодно глянув на Ірку потім на запрошення, а тоді спокійно дав їй браслет - перепустку і мене не забув. Подруга широко усміхнулася, показала середній палець натовпу позаду нас і швидко за стрибнула в сам клуб.

У довгому напівтемному коридорі також було не проштовхнутися, але ми впевнено прямували вперед. Залишивши куртки в гардеробі,  відправилися в величезний зал, де голосно лунала клубна музика. На сцені якраз розкладали апаратуру для концерту, а молодь весело відривалася на танцмайданчику.

Коли ми сіли на високі стільці біля барної стійки, Іра замовила нам коктейлі. Молодий бармен з милими ямочками на щоках швидко виконав наше замовлення і тепер зацікавлено поглядав в бік Ірки. Але подруга повністю його ігнорувала зацікавлено оглядаючись навколо.

- До концерту залишилося кілька хвилин. - прокричала мені в вухо подруга. - Я пішла ближче до сцени, а то потім ці тупі фанатки не пропустять мене до Кріса.

Я лише хмикнула з такої заяви і побажала подрузі повеселитися. Вже через кілька хвилин музика стихла і натовп зірвався від криків і оплесків. Заграла незнайома мені музика і досить красивий голос прозвучав на весь зал. Мені стало цікаво, що ж це за гурт такий, але як тільки я обернулася в сторону сцени, то зовсім поряд побачила Марка. Та ще й обіймах тої самої блондинки.

Підлі сльози виступили на очах і забувши, що хотіла роздивитися гурт я повернулася назад до барної стійки і покликала бармена.

- Можна мені щось міцніше? - запитала і хлопець весело кивнув.

Через хвилину переді мною стояла стопка з чимось прозорим. Не довго думаючи я випила усе до дна і з рота мало вогонь не пішов. А бармен тут вміє виконувати забаганки гостей!

- Це що таке було? - закашлявшись запитала.

- Засіб,  що допомагає розслабитись і забути про усі проблеми. – під мигнув мені бармен з ямочками і налив нову стопку.

Навіть не знаю скільки минуло часу, але атмосфера навколо змінилася. Музика стала клубною, крики і стогін жіночої аудиторії затихли. Ну а я все ж таки виконала одне з побажань Ірки - напилася.

- Знаєш, Антошик! – так - так, хлопця звали Антон і схоже сьогодні він став моєю жилеткою для сліз. - Всі мужики - козли!

Антон лише тихо хмикнув і поставив переді мною кружку з кавою.

- Усі крім тебе! - широко усміхнулася і сьорбнула гарячого напою. - Ну що йому не вистарчало? Га? Невже я така страшна?

- Ти гарна. - мило усміхнувся бармен, а я готова була його розцілувати.

- Але він вибрав цю козу блондинисту! - роздратовано гепнула кулаком по столі і скривилася від болю. - Ненавиджу їх обох!

- Може тобі таксі викликати? - співчутливо глянув на мене Антоша.

- Ні, я подругу чекаю! - впевнено заявила і знову надпила каву.

- Антон, як завжди! - крикнув якийсь ідіот над самим моїм вухом, та ще й притиснувся до моєї спини своїм тілом.

- Гей, придурок! Тут дама взагалі - то сидить! - гаркнула на незнайомця і так завмерла з відкритим ротом. А вже за мить мало не впала з крісла від дикого сміху. Переді мною стояв досить високий хлопець в спортивній куртці, а на голові капюшон, що приховував пів обличчя. Та до повного щастя цей індивідуум начепив ще й модні окуляри на очі. Можливо, якби я була твереза, то не звернула б на цього хлопця жодної уваги, тепер молодь ще й не так намагається доказати свою особистість. Та зараз в моєму п’яному світогляді цей індивідуум виглядав надто комічно.

- Вона що під кайфом? - а голос то у незнайомця класний і губи такі спокусливі.

Так стоп! Щось мене не туди понесло!

- Сам ти під кайфом, придурок! - одразу ж перестала сміятися. - А може ти тут від когось переховуєшся?

Я почала швидко вертіти головою в різні сторони, наче за нами міг хтось наглядати. А тоді схопила хлопця за руку. Міцно так, щоб не встиг змитися.

- Схоже нас засікли! Тікаємо! - не знаю, що на мене найшло. Напевне випитий алкоголь зіграв зі мною злий жарт, але вже за мить я кинулася з місця і потягла за собою незнайомця.

Не можу навіть передати вираз обличчя Антошика коли ми з « капюшоном » пробиралися через натовп танцюючих.