Глава 43

– Та нічого особливого, ми ж знайомі всього лише кілька днів, а ти мені про нього геть нічого не розповідала. А чого ти питаєш? Пенні, ти щось хочеш мені  про Алана розказати? Ти зараз так загадково говориш, наче у нього є якась таємниця, яку він приховує? – грайливо посміхаюся, мені вже стає цікаво куди вона хилить.

– Якісь таємниці напевне є у кожного, як і скелети в шафі. Аполлонових я не знаю. Однак, сама розумієш, він хлопчик дорослий, і до тебе у нього було насичене, активне життя й любовних пригод чимало. Можливо було і щось серйозне, не знаю, але він ніколи нічого подібного не розповідав, не ділився. Хоча, пригадується, була одна дівчина Софія. Наскільки я знаю, ті стосунки тривали недовго, хоч були доволі яскраві, й ми з братом навіть подумали, що Аполлон нарешті закохався. Але у них не склалося, і ще минулого року на початку зими вони розбіглися не найкращим чином. Однак, щоб Аполлон так миттєво змінився, як зараз – на моїй пам'яті вперше, а знаю його я усе своє життя. Він завжди був веселий, безтурботний шибайголова, душа компанії, неперевершений звабник і згуба для жіночих сердець. А цими днями став якийсь мовчазний, задуманий, невеселий. Інші жінки його тепер не цікавлять, хоч і зараз вони липнуть до нього, наче бджоли до меду, але він їх на корені відсікає. Здається, ти стала центром його всесвіту, Солю. Ти просто всього цього не бачиш, не знаєш, бо справжню картинку Аполлон від тебе приховує. Навіть Дімітріос знає не все, хоч вони з Аполлоном завжди діляться найпотаємнішим. Вони найкращі друзі з дитинства, товаришують так давно, що, здається, навіть самі не пам'ятають, коли все це почалося. А я знаю Аполлона з пелюшок. Вони з Дімітріусом однолітки, а від мене старші на п'ять років, тож  скільки себе пам'ятаю, завжди ходила за ними хвостиком, а вони зі мною панькалися. Аполлон навіть більше ніж Дімітріос. Він завжди був присутній в моєму житті. Зізнаюся чесно, я певний час навіть була закохана в Аполлона по вуха, але йому не відкрилась. Думаю він все ітак бачив, розумів, але коханням до мене не загорівся, а на просту звичайну інтрижку з молодшою сестрою кращого друга не пішов, і тепер я йому за це вдячна. А тоді я тільки про нього й мріяла. Хочу аби ти знала: за ті кілька днів, відколи Аполлон тебе побачив, він відшив всіх своїх коханок і навіть свою останню пасію Летицію. Коли я вчора випадково почула їхню емоційну розмову, то аж заклякла під дверима його кабінету. Двері були ледь прочинені. Очевидно, то була вже фінальна сцена їхньої сварки, і Летиція, на думку Аполлона, мала піти, але вона вирішила, що їх має почути весь готель. Напевно її курячі мізки собі придумали, що так постраждає репутація Аполлона. Боже, яка дурниця. Його обожнює весь персонал, майже молиться на такого шефа. Аполлон на підвищених тонах говорив про розрив і те, що між ними все скінчено та нагадував Летиції, що він їй ніколи нічого не обіцяв. А вона дуже бурхливо реагувала на його слова, навіть кричала, а на завершення, гримнувши дверима, пішла. Тоді я зрозуміла, що все це непросто, наш хлопчик пропав, по-справжньому закохався в тебе. Соломіє, я зараз не виступаю адвокатом Аполлона, йому це геть не потрібно. І якщо він дізнається про нашу розмову, то мені буде непереливки, однак я хочу, аби ти знала, що Аполлон такий…, такий особливий…, справжній, надійний, щирий, і…, – Пенелопа замовкає, заворожено дивиться вдаль, а я вирішую, що просто так їй вже не відбутися. Сама почала тож доведеться завершити розпочате.

– Ей, Пенелопо, так не вийде. Якщо ти вже затіяла цю розмову, то тепер мусиш договорити. Не томи,  що ти маєш на увазі? 

– Добре, поділюся. Все не можу розповісти, то не моя таємниця. Розкажу тільки ту частину, яка пов'язана зі мною, а решту – Аполлон, якщо захоче, сам відкриється. Про ту історію знає лише мій брат Дімітріос. Одним словом, ти знаєш мій авантюрний характер. Так от: минулого року в кінці літа майже відразу, як ти зі своїм хлопцем поїхала з Афін, Дімітріос відправився на Сардинію побачитись з батьком, а в результаті довелось залагоджувати ще й справи зі спадком. Там у нього живе тітка по батьковій лінії – Клариса, про яку він дізнався лише нещодавно. Власне вона й повідомила брата про те, що його батько дуже хворий і хоче побачитись. Ти знаєш, що тато покинув Дімітріоса ще маленьким хлопчиком просто одного разу зникнувши з його життя. Як ми тепер з'ясували, життя у нього так і не склалося з тією іншою жінкою, а останні роки він сильно хворів. Оскільки Дімітріос весь цей час тримав образу на батька за той його вчинок, то не відразу наважився поїхати, але Клариса наполягала, що вони мають поговорити, бо тато Дімітріоса при смерті, тож іншого шансу не буде. Тільки тому брат погодився й попросив моєї підтримки в цій непростій ситуації. Відтак ми з Нікосом відправились на Сардинію разом з ним за компанію. Якою була та розмова батька й сина, я не питала, а Дімітріос мовчить і до нині, а я йому в душу не лізу. Батько Дімітріоса помер вже за тиждень після тої зустрічі, залишивши йому у спадок весь свій чималий статок на цьому острові. Знаю лише, що Дімітріос після тієї бесіди  дещо змінив своє ставлення до батька. Але насправді мова геть не про те. 

– Знаєш, Пенні, ти мене інтригуєш щоразу все більше, – зацікавлено кажу подрузі. – Але до чого тут Алан, і чому для тебе він такий особливий? 

– Зачекай, Соломіє. Це ще не вся історія. Я хочу, аби ти знала, що Аполлон дуже чуйна та сердечна людина, справжній друг, який ніколи не залишить в біді. Так от, про мій авантюрний характер і пристрасть до екстремальних пригод: Нікоса терміново викликали на роботу – ти знаєш про специфіку його служби, там не питають. Отже, я залишилась на Сардинії тільки з братом, у якого був не найкращий душевний стан: смерть батька, клопоти зі спадком. Хоч Дімітріос дорослий сильний та вольовий чоловік, але в той момент він був неймовірно пригніченим. Його переповнювали такі сильні переживання, хоч він їх і приховував, постійно стримуючи себе. Був момент, коли я аж злякалась, що не впораюся з емоційними перепадами брата, тому викликала Алана, який примчав на допомогу другу відразу аж з Абу-Дабі. А поки Алан летів на Сардинію, я примудрилася потрапити до лікарні зі струсом мозку. А виною все та ж моя безпечність. Вирішила відволіктися від проблем і знайшла собі пригоду на п'яту точку. Поки Дімітріос займався оформленням свого спадку, я, аби якось згаяти час, вирушила на екскурсію в Барруміні на знамениті «нураги», де спромоглася залізти куди не слід й впала. Нікос звичайно нічого не знав в той момент, бо коли його викликають, то зв'язатися з ним неможливо. Тож всі мої проблеми впали на плечі Аполлону. А цей хлопець не просто оплатив мені VIP палату та організував присутність медперсоналу 24/7, а й особисто просидів три доби біля мене в лікарні. Тепер ти розумієш…, – голос Пенні звучав якось по-особливому, з неймовірною вдячністю Алану.