Глава 38

Аполлон хвалиться пультом керування, обладнаного надсучасними приладами. Дімітріос та Нікос зацікавлено розпитують Алана про технічні характеристики, діляться враженнями. В цю чоловічу розмову вклинюється невгамовна Пенні, яка в усьому цьому непогано тямить, бо у них з Дімітріусом також є яхта, хоч можливо не така надсучасна, як ця. 

Ми ж з Оксаною на цьому не розуміємось, тому деякий час лише зацікавлено розглядаємо панель управління, а потім всаджуємося в крісло-диван на посту керування, що розраховане на двох людей і кайфуємо від тої зручності, яку воно нам дарує. Відчуваю на собі погляд Алана, який, за моїм спостереженням, вирішив, що презентацію яхти серед друзів він  вже успішно провів й хоче якомога швидше повернутися до нашого з ним спілкування. Оксана вловлює той його погляд, з розумінням  підморгує мені зі словами:

– Якщо хочеш, то зараз я всіх їх заберу на палубу з лежаками. 

На що я лише невпевнено знизую плечима, не знаю, як краще. Та попри це Оксана вирішує «догодити» мені, щось шепоче на вухо Дімітріосу, переглядаються. Дімітріос все організовує у дві хвилини, заявивши хлопцям, що вони договорять іншим разом, бо дівчата скучають і забирає всіх на палубу з лежаками, як і обіцяла мені подруга.  Ми з Аланом залишаємося тут лише вдвох, і він запитує у мене:

– Що скажеш? 

– Вражає, чесно…, – ствердно заявляю. – Яхта просто шикарна. 

– Радий, що тобі сподобалась моя красуня, мені приємно. Зараз попливемо. Хочеш спробувати постояти за штурвалом? – бачу, як загорілися очі Аполлона. Він явно любить цю справу. Мені подобається його пропозиція. Хочеться спробувати, враховуючи те, як це романтично, а тим більше в компанії такого шикарного хлопця.

– Я з радістю, якщо ти мені допоможеш, – погоджуюсь радше з цікавості спробувати, аби мати хоч якусь уяву. Здогадуюсь, що відчуття неймовірні. 

Алан вміло й зі знанням справи налаштовує обладнання і, взявшись за штурвал, виводить яхту у відкрите море, а потім пропонує мені стати до керма, а сам прилаштовується поруч. Зацікавлено спостерігаю, як красиві руки цього карколомного хлопця граційно перебігають вздовж керма.

Мені подобається ця пригода й дуже цікаво спробувати, але трохи лячно, однак Алан поруч. Розумію, що він стовідсотково тримає всю ситуацію під контролем, тому хоч і невпевнено, але таки беруся за штурвал. Не можу втриматися від того, аби не глянути на Алана, що стоїть поруч мене і зацікавлено спостерігає, розуміючи що я хвилююся, але чи точно знає від чого більше?

Мені пригадується наша вчорашня захоплива мандрівка катером, чудовий вечір, емоції, які він мені подарував. Почуваюся так добре поруч з Аланом і завдяки виключно його старанням я вся знову переповнена енергією та драйвом. Впевнено можу сказати, що відчуття мої такі ж неймовірно гострі й незабутні, як і вчора, а можливо навіть сильніші: бадьорість розходиться тілом, емоційне піднесення через потужний викид адреналіну просто зашкалює.

Насолоджуюсь свіжою повітряною хвилею, яка здорово обдає мене приємною потужною прохолодою та розумію, що мені подобається це катання. Аполлон тільки й задоволено посміхається, а я кидаю на нього променистий погляд, аж сяю від задоволення, а йому приємно. Радий, що вчергове вивів мене на такі емоції. 

Нарешті Аполлон робить крок назад й опиняється у мене за спиною й далі надійно підстраховує мої нерішучі й нетверді спроби своїми впевненими переконливими рухами дужих рук вздовж керма, особливо вправно працюючи на поворотах. Він стоїть так близько, що його рельєфний торс черкається моєї спини, груди – плечей, а руки наче огортають мене в захисний кокон, пальці ж ніби ненароком обережно торкаються моїх долонь, випромінюючи тепло і неймовірну ніжність, а я від того ледь тримаюсь на ногах, аби не впасти у його обійми.

Нас розділяють лиш якісь мікрони, повітря гусне, зашкальне хвилювання у душі й тремор в колінах. Я майже млію від його близькості, і він, здається, теж ледь стримується від бажання загорнути мене у свої міцні обійми й не відпускати, але добре знає, пам'ятає, що то одна з найбільших заборон. Між нашими тілами цього разу проявився такий запаморочливий всевладний магнетизм, якого досі ми не відчували саме так потужно й так сильно.  

Стоїмо мовчки затамувавши дихання. Знову вдихаємо та видихаємо в унісон. Нарешті відчуваю як Аполлон звучно втягує повітря майже торкаючись носом  моєї шиї так, наче йому хочеться заповнити свої легені моїм запахом аж до самого верху, а мою шкіру наче обпікає струмінь його тепла на видиху. Впевнена, що в Алана зараз прикриті повіки від неймовірного задоволення дихати мною. Розумію, що йому явно хочеться більшого, але він дав мені слово, тому чітко дотримується заборон.

Знаю, якби не вони, цей дахозносний бог зараз ніжно б цілував мою шию, язиком пестив  вушко, опускався солодкими поцілунками в ділянку декольте, доволі відверто відкриту глибоким вирізом мого літнього білого сарафана, із щільних обіймів якого просто вистрибують прямо до нього мої пружні груди, маючи надію таки потрапити під пестощі його рук. Ця спокуса принаджує Аполлона, точно знаю, наполегливо розбурхуючи його нестримне чоловіче бажання, від якого він аж непритомніє всередині, однак залишається непохитним зовні, стійко тримається. 

Нам обом нестерпно, аж душно при тому, що морський свіжий бадьорий бриз інтенсивно обдуває нас у весь зріст, пришвидшуючись від потужних ударів яхти об зустрічні хвилі. За бортом нас все ще зустрічає синє море з невисокими хвилями, де бірюзова вода переходить у темно-синій відтінок разом зі збільшенням глибини. Тим часом легкий теплий вітер, потроху набираючи сили, обдуває швидке судно, що мчить йому назустріч, розрізаючи навпіл глибоку морську блакить. Байдужий повітряний легіт залишає п'янкий, холодний дотик на наших вже розморених сонцем тілах.