Глава 6

– А куди ти нас ведеш, – мене розбирає цікавість. Тут, де ми знаходимось, вже пляж, але тут доволі людно, аж занадто. А я люблю усамітнення, подалі від гамірного людського вулика. Красень Аполлон, здається, прочитав мої думки, вивчив уподобання, чи просто він, як і я – любить усамітнення.  

– Ми будемо відпочивати у спеціальному, найвіддаленішому, але наймиловиднішому кутку VIP зони. Там я сам відпочиваю, та запрошую тільки найближчих друзів. Той куточок обладнаний двома великими дерев'яними лежанками в римському стилі з розрахунку на шість осіб кожна. Вони оздобленні зверху та з боків прозоро-молочними легкими  шторами, з якими любить гратися теплий байдужий вітерець, подарований  морем. Крім того, там є ще шість пар дерев'яних зручних лежаків під бамбуковими широкими парасольками, по два лежаки під кожною. Фантастичне місце! От побачиш, тобі сподобається, я гарантую, – який самовпевнений, хоча… він безперечно знається на цьому. Напевне всі найкращі курорти світу відвідав, європейські так точно. 

– Ну, нарешті, – радісно махає нам Пенелопа. – Ну і плентаєтесь ви, так і сонце зайде. Вже далеко за месімері. Алане, ти не забув? Я, звичайно, все розумію, але пофліртувати можна й на пляжі. Я вже знудилася, чекаю цілих десять хвилин.  

– Пенні, боже, та ти, здається, ревнуєш  Алана? Оце так новина. А як же Нікос? – Дімітріос любив кпинити свою милу сестричку, малу рудоволоску, як він її називав. Вона теж не упускала жодної нагоди постібатися зі старшого  брата, бо вважала що він на це заслуговує через його нестерпний характер. Це протистояння збереглося ще з дитинства. Вони – діти від різних батьків. Дімітріос свого майже не пам'ятає, а вітчим, батько Пенні був надто строгим до нього, а свою донечку надмірно балував, що і породило те дитяче протистояння. Зараз ситуація склалася зовсім інша, вони – рідні люди, справжні друзі, але та звичка з дитинства нікуди не ділася. 

– Ну, не злися, рудоволоса красуне, хоча тобі дуже пасує образ ображеної гнівної фурії. Ми все встигнемо, глянь, як сонце ще високо. Сьогодні ми тільки плаваємо та загоряємо. Все решта відкладемо на завтра: катання на яхті та подорож до печер, – Алан знав цю дівчину ще з дитинства, а її вибуховий характер чоловіка тільки забавляв. Нарешті зеленоокий Аполлон проводить нас на той  наймиловидніший куток VIP зони. Тут все точно, як він розповідав. Нам приносять спеціальні м'які матраци та подушки. Розстеляють.  Всідаємося.

Як тут красиво. Піщаний, рівнинний берег вздовж якого можна гуляти годинами, насолоджуючись красою природи та усамітненням, розкинувся далеко до горизонту. Берег пляжу покритий світлим, майже золотистим піском, приємним на колір і м'яким на дотик. Сиджу і насолоджуюся, занурюючи ноги в нього і кайфую від того який він теплий, а дрібні золоті піщинки масують ступні. 

Море спокійне, а колір води змінюється від синюватого до бірюзового відтінку. Легкий вітерець пролітає крізь нещільну тканину  прозоро-молочних штор, злегка гойдає віти старих пальм, які доволі густо розрослися в глибині пляжу, сонце лоскоче шкіру. Виникає бажання примружитись, тому дістаю сонцезахисні окуляри, одягаю. Пенні вже мочить ноги у воді, Оксана розглядає панораму моря, Алан роздає якісь вказівки персоналу, Дімітріос стоїть з заплющеними очима,  підставляючи  своє  гарне накачане тіло теплим яскравим променям сонця і балдіє.  

А мені хочеться зануритись в теплу лазурову воду, лягти на спину і просто кайфонути… Піднімаюся з шезлонга. Роззираюсь довкола, шукаючи, де б переодягнутися в купальник. Мало не підстрибую від несподіваного шепоту, –  Алан.

– Можу допомогти, здається я здогадуюсь, що ти шукаєш, –  впевнено заявляє. 

– Який прозорливий, і чому я не дивуюсь, – задоволено хмикаю. – Нарешті хтось мені допоможе, а то Пенні з кимось активно розмовляє телефоном, радісно вальсуючи вздовж узбережжя, наче на десятому небі від щастя, Оксана не знає, Дімітріос ніжиться на сонці, а ти кудись зник. Це так очікувано й зрозуміло, що я хочу переодягтися, хіба ні?

– Звичайно, ходімо, я тобі все тут покажу. І я нікуди не зникав, просто розпорядився, аби нам десь за дві години приготували сувлакі, зелень та кілька салатів, вибрав вино, а десерт кожен вибере на свій смак. Хочеться, аби мої гості почувались комфортно. Як тобі мій план для початку? – заглядає мені в очі, усміхається.

– Якщо чесно, мені подобається  твій план, навіть дуже, – щиро кажу. – То може ти мені нарешті покажеш, де можна переодягнутися? 

– Звичайно, ходімо вже, – киває і рукою манить за собою. Кличу Оксану, а Пенні точно знає, розумію що вона тут не вперше, та й зайнята вона досі телефонною розмовою. Напевно – це щось важливе.  Вже за десять хвилин я й Оксана з’являємось на пляжі в купальниках. Оксана в зеленому ну дуже сексі, а на мені – насиченого бузкового відтінку купальник-бандо (без бретелей), виглядаю просто відпадно! Волосся зібрала в недбалу високу гульку.

Підходжу до великої дерев'яної лежанки, щоб залишити там пляжну сумку і бачу, що зеленоокий Аполлон вже зручно розтягнувся на ній, виставляючи своє гарне накачане тіло всім на заздрість, і приймає теплі сонячні ванни. Для себе констатую, що йому дуже пасують його сонячні окуляри вартістю десь під тисячу баксів. 

Пенні нарешті прямує до роздягалки на пляжі, Дімітріос залишає свої повітряні ванни, підходить до Оксани, щось шепоче їй на вушко, веселий регіт, і вони під руку прямують до води. Я дістаю тюбик зі спеціальним кремом, швидко втираю в шкіру і теж повільно босоніж пливу до води, відчуваючи, як прискіпливий зацікавлений погляд пропалює мою спину, але не обертаюся, ігнорую.