Останній розділ — Новий початок

Вечір опускався над містом, фарби сонця відбивалися у склі високих будівель університету.
Аліса йшла коридором, поруч — Артем.
Цього разу ніхто і ніщо не могло їх зупинити.

Вони пройшли всі випробування: страх, заборони, минуле, що поверталося у вигляді Арсена та його друзів.
Тепер усе це залишалося позаду.

— Пам’ятаєш, як три роки тому ми боялися навіть подиху один одного? — тихо сказала Аліса, дивлячись на Артема.

— Пам’ятаю, — усміхнувся він, стискаючи її руку. — І знаєш що? Тепер я ніколи не відпущу тебе.

Вони підійшли до маленького парку біля університету. Осіннє повітря пахло дощем і свіжістю, а легкий вітер колихав її волосся.

Артем обережно обійняв Алісу, притискаючи її до себе.
Це був момент без страху, без заборон. Лише вони, їхні серця, які нарешті билися в унісон.

— Ми пройшли через все, — шепотіла вона, спираючись на його плече.
— Все, що було важким, страшним… і забороненим.

Артем нахилився, і їхні губи зустрілися у ніжному, довгоочікуваному поцілунку.
Не поспішному, не гарячому від бажання, а такому, що зміцнював їхню довіру і близькість, яка пережила всі бурі.

Коли вони відійшли, Артем обережно провів пальцем по її щоці.

— Тепер це наш світ, Алісо.
— Наш, — тихо повторила вона, усміхаючись.

Їхній погляд зустрівся, і між ними більше не було заборон. Лише любов, що витримала всі випробування.

Поряд, у тіні дерев, минуле залишилося позаду. Арсен та його компанія більше ніколи не змогли б перешкодити їхньому щастю.

І хоча місто продовжувало жити своїм життям, вони нарешті мали своє місце у ньому, одне для одного.

Аліса і Артем йшли повільно, тримаючись за руки, і світ здавався трохи тихішим, світлішим.
Їхня заборонена близькість стала заповітною силою, а тепер — просто їхньою любов’ю.

І це був новий початок.