Мій заборонений охоронець

Розділ 7 — Підсилена близькість

Наступний день розпочався тихо, але всередині героїні все кипіло від подій минулого вечора. Кожен рух Арсена, навіть коли він просто був поруч у коледжі, змушував серце калатати швидше.

Вони сиділи за одним столиком у бібліотеці, працюючи над груповим проектом. Її погляд невпинно ковзав по його обличчю, помічаючи кожен вираз очей, кожну дрібну посмішку.

— Тут трохи важко з цим завданням, — тихо промовила вона, намагаючись зосередитися на книгах.

— Я допоможу, — сказав Арсен, його рука випадково торкнулася її ліктя, коли він схилявся над проектом. Мить тривала секунду, але серце героїні здригнулося від хвилювання.

Вона відчула легкий прилив тепла, який змішував страх і захоплення. Кожен дотик був забороненим, але неймовірно значущим.

Після пар вони разом вирушили у кафе неподалік. Сонце опускалося низько, освітлюючи місто золотистим світлом. Вона замовила какао, він — еспресо.

— Мені подобається, коли ми разом, — тихо сказала вона, відчуваючи, як серце б’ється швидше, ніж зазвичай.

Арсен лише посміхнувся, і їхні пальці ненадовго стикнулися на столі, коли він передавав їй серветку. Серце героїні шалено калатало: тепло, хвилювання, легке бажання — усе змішалося в одне відчуття.

— Ти завжди знаходиш спосіб зробити мене спокійнішою, — прошепотіла вона.

— Це моя робота… і не тільки, — тихо відповів він, дивлячись їй у очі. Його погляд був теплий, але таємничий, і кожен момент змушував відчувати заборонену близькість, яка одночасно тішила і хвилювала.

Вони мовчки сиділи поруч, дозволяючи собі легкі дотики: пальці випадково стискалися, коліна ледве торкалися одне одного, плечі ненадовго стикнулися. Кожен рух був маленьким випробуванням їхніх емоцій — не переходячи меж, але створюючи напружену, романтичну атмосферу.

— Це… дивне відчуття, — тихо промовила вона, дивлячись на його обличчя. — Але я не хочу, щоб воно закінчувалося.

— І не закінчиться, — відповів Арсен, його погляд став м’якшим, але наповненим силою і турботою. — Поки я поруч, ти в безпеці… і ніхто не порушить цього.

Вечір спокійно опустився на місто, а вони залишилися у кафе, насолоджуючись моментом, який був водночас забороненим і неймовірно щирим, відчуваючи, що їхній зв’язок з кожним дотиком і поглядом стає сильнішим.

Вони йшли вечірнім містом після кави, тримаючи легку дистанцію, але відчуття між ними було неймовірно напруженим. Кожен крок Арсена поруч, кожен погляд або легкий дотик рукою до її плеча чи ліктя змушував серце калатати швидше.

— Ти замислена… — тихо промовив він, коли помітив, що вона затрималася, дивлячись на вітрини.

Вона відвела погляд і посміхнулася трохи нервово:
— Просто думаю… про все, що відбулося сьогодні.

Він нахилився трохи ближче, і їхні плечі ненадовго торкнулися. Її серце здригнулося від хвилювання, а легке тепло від його дотику поширилося тілом.

— Ти хвилюєшся за дрібниці, — тихо сказав він, його пальці випадково торкнулися її руки. — Але я поруч, пам’ятаєш?

Вона кивнула, відчуваючи дивний мікс страху і захоплення. Кожен його дотик, кожен погляд був забороненим, але неймовірно щирим.

Раптом у натовпі вони помітили знайомого одногрупника, який підморгнув їй і зробив знущальний жест. Легкий присмак конфлікту повернувся.

— Не звертай уваги, — прошепотів Арсен, непомітно притискаючи її руку до своєї. Легка напруга змішалася з ніжністю, і вона відчула, як страх відступає, замінюючись відчуттям захисту і тепла.

Вона ледве стримала посмішку: його присутність давала силу і сміливість. Їхні погляди зустрілися, і на мить світ навколо зупинився. Тільки вони, тільки цей момент — заборонений, але такий реальний.

— Я не хочу, щоб це закінчувалося, — тихо прошепотіла вона, відчуваючи, як серце калатало шалено.

— І не закінчиться, — відповів він, його пальці ненав’язливо стискали її руку. — Поки я поруч, ти в безпеці… і все інше не має значення.

Їхня близькість була ще більш відчутною: легкі дотики рук, випадкові торкання плечей, погляди, що не потребували слів. Все це створювало інтригуючу напругу, що підсилювала заборонену романтику.

Вечір закінчувався тишею міста, а вони йшли поруч, насолоджуючись кожним моментом забороненої, але щирої близькості, знаючи, що попереду буде ще більше пригод, інтриг і емоційних випробувань.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше